РОЗВИТОК
773. Вчений спитав тринадцятирічного сина, чому так пізно прийшов додому.
— Вув у друзів,— відповів син.
— І що ж ви робили?
— У нас відбувся симпозіум про дівчат.
ДИВНА РІЧ
774. — Батьку, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив чорнило на килим?
ПЕРО ЗАВИНИЛО
775. — Яноше, мені здається, що цю роботу писав твій брат.
— Можливо. Я писав його пером.
НУ І ВЧИТЕЛЬ!
776. — Мамо, мабуть, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Чому?
— Сьогодні на уроці малювання я намалював коня. Він підійшов, подивився на малюнок і спитав: «Що це таке?»
СКРУТНЕ СТАНОВИЩЕ
777. — Дядю, ти й справді нежонатий?
— Ні, синку.
— Хто ж тобі в такому разі підказує, як ти маєш поводитися?
ВТОМИВСЯ
778. Серед ночі хлопчик проснувся. Мати стривожено:
— Що з тобою?
— Втомився спати.
ДБАЄ ПРО СТАРІСТЬ
779. Маленький син до матері:
— Коли я буду зовсім, зовсім старенький, здасте мене в той магазин, де купили.
НЕ ВСЕ
780. Мариночку питають:
— Мама в тебе є?
— Є?
— А татко?
— Теж є. Маю маму, татка, бабку, двох дідусів, але не маю ляльки, що говорить.
ТІЛЬКИ ТРОЯНДИ...
781. Хлопчик висунувся з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, якщо впадеш? — суворо питає мати.
— Знаю,— відповідає син,— зімну троянди.
ЗА ПРИКЛАДОМ БАТЬКА
782. — Ти чого бабусю лаєш? — питає батько сина. Син дивується:
— Ти мою маму щодня лаєш, і я нічого не кажу, а я твою раз, і вже кричиш.
КРУТИЙ ПОВОРОТ
783. — Синку,— каже батько,— я з задоволенням виконаю за тебе домашнє завдання, якщо ти напишеш за мене доповідь.
ВУСА НАД ОЧИМА
784. В батька густі брови. Донечка дивується:
— Чому в інших вуса під носом, а в тебе над очима.
Є ІНШІ ПРИКМЕТИ
785. — Діти, вмиватися!
— Навіщо, ми впізнаємося по голосу.
ВЖЕ СКОРО
786. — Коли повернеться з армії твій брат? — питають хлопчика.
— Та вже скоро. Написав, що сходить чотири пари чобіт і приїде.
НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ
787. Батько, застав одного зі своїх синочків-близнюків у сльозах:
— Ти чого плачеш?
— А мене викупала мати двічі, й замість Андрійка.
НА ГРАНІ ФАНТАСТИКИ
788. Двоє хлопчаків сперечаються, звідки беруться діти.
— Їх приносять бузьки,— каже один.
— І ти віриш цим казкам? — заперечує другий.
— Чому ні, при сучасній техніці все можливо.
САМОСТІЙНИЙ СИН
789. — Синку, ти все зробив як слід? Купив марки, наклеїв на конверта і опустив листа в поштову скриньку?
— Ні, мамо, я заждав, поки ніхто не бачить, і опустив конверт без марки.
ЧИЯ МАМА ГАРНА
790. — Марійко, твоя мама гарна? — питає Юрко.
— У всіх гарні мами,— відповідає розсудливо Марійка.— І кожному його мама — найкраща. Але знаєш, тобі скажу по секрету: найкраща мама — моя!
ОБРАЖЕНІ
791. Плачуть двоє хлопчиків.
— Ти чого плачеш? — питає перехожий одного.
— Я проковтнув скляну кульку.
— А ти чого плачеш? — питає другого.
— То була моя кулька.
ДОНОЩИК
792. — Я тепер донощик,— каже маленький Миколка.
— Це чому?
— Як — чому?! Доношую сестриччині валянки.
СВІЙ ПІДРАХУНОК
793. — Скільки буде, коли від п'яти відняти п'ять? — питає батько.
— П'ять,— відповідає син.
— Як то п'ять? От послухай: у тебе на руці п'ять пальців, а ти їх загнеш. Що зостанеться?
— Кулак!
НЕВИГІДНО
794. — Татку, дай мені двадцять копійок, хочу подивитися в телескоп на половину місяця.
— Зажди, синку. Через два тижні буде повний місяць, і за ті ж гроші побачиш набагато більше.
НЕ ЧУЄ
795. Анночка сидить у кутку. Задумалась.
— Дай-но, будь-ласка, сіль! — просить мати. Анночка мовчить.
— Дай-но сіль, будь ласка! — повторює мама. Анночка мовчить.