— Але це дуже тонка і тебе не видержить.
— То я можу почекати, поки підросте.
ВАГОМИЙ АРГУМЕНТ
48. На суді питають підсудного:
— Так визнаєте, що били пана деревом?
— Айно, прошу їх, визнаю.
— І що можете запропонувати на пом'якшення кари?
— А те, що м'яким деревом його бив!
НА СУДІ
49. — Бачите,— каже суддя,— всі свідки говорять, що ви злодій.
— Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.
ДО ВАС...
50. Суддя: — Ви скаржитеся на сусіду за образу честі. Що ж він сказав вам образливого?
Степан: — Він кричав на мене, щоб ішов під три чорти до такого злодія, як сам.
Суддя: — А ви на це що?..
Степан: — Я йому сказав, що піду прямо до вас.
ПОДІБНИЙ ДО СУДДІ
51. — Як виглядав той злодій? — запитує суддя.
— Такий високий, а худий, як тичка. Ну от подібний до пана судді.
ДОГІДЛИВИЙ
52. — Ви посвідчите, що оцей пан назвав мене ослом?
— Так, я підтверджую це перед судом, і дуже радо.
П'ЯНІ, ЯК НІЧ
53. Суддя: — Що вас сюди привело?
Чоловік: — Два поліцаї.
Суддя: — Я не се питаю. Яка причина, може, пияцтво?
Чоловік: — Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п'яні, як ніч.
ЗАБУВ
54. — Правда, що ви сказали на цього пана дурень?
— Істинна правда!
— А чи правда, що сказали на нього осел?
— Ні! То я забув сказати.
ОБРАЗА ЧЕСТІ
55. Адвокат: — То ви хочете подати на нього до суду за образу честі?
Купець: — Так!
Адвокат: — А що він вам сказав?
Купець: — Я не чув, бо він тільки мимрив собі щось під ніс.
Адвокат: — А як же ви знаєте, що він вас образив?
Купець: — А що ж він доброго міг про мене сказати?
ЗРОЗУМІВ
56. Іде дядько до Польщі й веде з собою корову Жемлю. Митник зупинив його і зауважує:
— Дядьку, корову не можна вести за кордон. Приписи цього не дозволяють.
— А що дозволяють?
— Ковбасу, салямі, булки та інші подібні речі.
Дядько повернувся до найближчого буфету, купив булку і розрізав її на дві частини. Одну половину причепив корові на голову, а другу — на зад і знову приводить корову на митницю.
— Тож я вам пояснював, що з тою здохлячкою йас через кордон не пустимо! — погрозив йому митник.
— Яка здохлятина? Хіба ви не бачите, що то бутерброд? — відрізав дядько.
НЕ КРАВ
57. — Ну скажи,— звертається суддя до злодія,— як ти вкрав у того пана годинника?
— Та де ж я, пане суддя, крав! — відповідає злодій.— Я лише вийняв у того пана годинника з кишені, щоб подивитися, котра година. Але було темно, то я побіг до ліхтаря глянути на годинника. Ну, дивлюся, того пана вже нема. Шукаю і шукаю його, та ніде не міг надибати. Аж тепер, дякувати богу, знайшов його в суді.
НЕ ВТЕЧЕ!
58. Поліцай веде вулицею заарештованого чоловіка. На розі вулиці вітер зриває людині з голови капелюха й котить ним по дорозі.
Людина: — Гей, мій капелюх! Пусти мене, хай наздожену капелюха!
Поліцай: — Нема дурних! Ти краще почекай, а я побіжу.
ТРОЄ
59. Два поліцаї ведуть собаку.
— Чому собака всередині, а вони по боках? — питає один перехожий другого.
— Між двома поліцаями повинен бути хоч один інтелігент,— каже другий.
ПРОХОДЬТЕ ПО ОДНОМУ
60. Підхмелений майстер повертався додому. А назустріч — поліцай.
— Панове поліцаї, дозвольте пройти?
Поліцай гнівно подивився на нього:
— Проходьте, тільки по одному,
РОЗРАХУВАЛИСЬ
61. М'ясник до адвоката:
— Що я повинен зробити, коли чийсь собака украв із моєї крамарні ковбасу?
— Ви повинні заявити на господаря собаки і вимагати відшкодування,— порадив адвокат.
— Спасибі за пораду! Річ у тому, що ваш собака потяг учора від мене кільце ковбаси на десять крон.
— Добре, я відшкодую збитки. Але моя порада коштує двадцять крон. Отже, ви мені винні десять.
ГІРКИЙ ЖАРТ
62. — Я врятував людину, що хотіла втопитись. А вона повісилася!
— Так чому ж ти її вдруге не врятував?
— Але я думав, що вона хоче на вербі сушитися,