ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ ПОЦІЛУНОК
63. Суддя до обірванця: — Ви на людній вулиці поцілували доньку нашого шановного полковника!
Обірванець: — Та що можу тепер зробити, хіба що взяти її за жону...
ДУЖЕ ПРОСТО
64. Суддя: — Не можу ніяк зрозуміти, як могли ви одним ударом в обличчя вибити аж п'ять зубів?
Звинувачений: — Дуже просто. Я вам покажу, якщо хочете.
СИЛА ІНСТИНКТУ
65. Суддя до рецидивістки:
— Знову ви перед судом? Коли ж, нарешті, перестанете красти?
— Що зробити, пане суддя, голод доймає...
— Але ж тепер ви крали одяг.
— Я хотіла пристойно виглядати, коли стану перед судом.
ЗНАВ КОМУ...
66. Один адвокат зробив перед смертю такий заповіт: «Я заповідаю весь свій мавток дурним, бо від дурних одержав — від тих, що судяться».
ПАНСЬКЕ НЕ ПРОПАДЕ
67. Суддя: — За те, що ваша корова зайшла на панське поле, заплатите панові п'ятдесят крон відшкодування. Розумієте?
Бідняк: — Розумію. Але смію запитати, чому суд не признав мені відшкодування за те, що пан на полюванні прострелив мені руку і я цілий рік не міг працювати?
Суддя: — Те сюди не належить. Врешті, вам господь бог за се заплатить.
Бідняк: — А може, господь бог і панові заплатить тих п'ятдесят крон?
ЩО ЇВ...
65. Хтось питається одного артиста:
— Ти вчора що вечеряв?
— Зовсім нічого!
— А що снідав сьогодні?
— Те, що від вечері залишилося.
ПОГАНИЙ ГОСПОДАР
69. До селянина приходить піп, у парафії якого грім спалив церкву, та й вимагає грошей на будівництво нового «божого храму».
— Хто ж запалив церкву? — питається дядько.
— Пан бог сам у своїй нерозслідженій премудрості допустив, що грім запалив церкву.
— Так? — відповів дядько.— Господареві, котрий сам запалив свою хату, я нічого не даю.
НА ОДИН КРЕЙЦАР
70. Заходить бідняк до ресторану, а там панства багато, п'ють і птицею закусують. Захотілось і йому покуштувати м'ясного.
— Ви всяку птицю можете засмажити? — питає офіціанта.
— Можемо. А що хочете?
— Та, прошу красно, гуску...
Засмажили гуску, приносять.
— Ось... гуска...
— А тепер відріжте мені на один крейцар!
ЗАСТРАХУВАВ
71. — Сусідо! Що ви скажете? Я застрахував своє обійстя від вогню і граду.
— Вогонь — се розумію,— каже той,— але як ви зробите град?..
ДІСТАВ
72. — Що з вами, сусіде? Все лице в синцях...
— Най му фрас (чорт) буде, сусідко! Вмерла жонина стара, так ми з швагром (шуряком) її майно ділили, і я дістав свою частку.
УСІ СВИНІ...
73. — Куме, чи багато вас було на возі, коли їздили на ярмарок?
— Та багато: я був, один нотар, один біров (староста) і ще дві свині.
ГУСАР
74. Питають одного новобранця в цісарську армію, ким він хоче бути: піхотинцем чи гусаром?
— Гусаром, красне панство.
— А чому, герою?
— Бо як буде війна, то на коні можна швидше втекти.
У ТЕАТРІ
75. — Ви граєте без темпераменту. В сценах кохання ви дуже мертві, а в сценах смерті дуже живі.
— За ту платню, що я дістав від вас, не мож ані жити, ані вмерти, пане директор.
ВСЕ ОДНО
76. Нотаря звали Баран. Був він дуже злий, і за це люди ненавиділи його. Раз іде він, а назустріч — селянин. Зняв селянин шапку і низько вклонився:
— Добрий день, пане Цапе!
— Ти обізнався, глупаку! Я не Цап, а Баран!
— Яка різниця?.. Однаково — худоба!
ОСТАННЯ ВОЛЯ
77. Про одного чоловіка говорили, що він знайшов золотий скарб, лише не показує нікому своє багатство. І ось той чоловік захворів і попросив викликати двох адвокатів. Адвокати зраділи нагоді й, не гаючи часу, прибули. Але помираючий почав утрачати останні сили, а від них нічого не просить. Адвокати занепокоїлись. Далі один не втерпів:
— Ви нам даруйте, але ми вже понад годину тут сидимо, а ви...
— Може, тестамент (Заповіт) написати на ваш скарб? — вставив другий.
— Не треба, панове... нічого не треба,— простогнав хворий.
— Так нащо ж ви нас тоді викликали? — обурились адвокати.
— Щоб померти, як Христос, межи двома розбійниками! — І помер.