З іншого боку, деяким людям помірність не приносить користі й може мати зворотний ефект, сприяючи різкому збільшенню кількості вжитих наркотиків після періоду утримання. Таке явище інколи називають ефектом порушення відмови.[64] Щури, які мають генетичну схильність до залежності, через 2–4 тижні утримання від алкоголю знову вживають його у великій кількості відразу ж після того, як отримують доступ, і відтоді продовжують зловживати алкоголем, ніби ніколи й не утримувалися від нього.[65] Аналогічне явище спостерігали у щурів, яким давали висококалорійну їжу, після чого ті потрапляли в залежність від неї. Цей ефект слабший у щурів і мишей з меншою генетичною схильністю до компульсивного надспоживання. Дослідження над тваринами не дають відповіді на питання про причину такої поведінки. Вживання наркотиків у великій кількості після утримання це виняткова ознака наркотиків із високим вмістом калорій (типу їжі та алкоголю)? Може, воно не характерне для некалорійних наркотиків (наприклад, для кокаїну)? Чи, може, найголовніший чинник – це самі щури з генетичною схильністю до залежності.
Питання про те, як досягти помірності, набуває дедалі більшого значення, оскільки наркотики на зразок смартфонів (без яких ми, відверто кажучи, не можемо жити) стали невід’ємною частиною нашого життя.
Дофамінове голодування відновлює гомеостаз і здатність відчувати задоволення у різних проявах.
Коли я позбулася звички читати любовні романи, протягом перших декількох тижнів мене охоплював екзистенційний жах. Вечорами (коли я зазвичай вхопилася б за книжку чи скористалася іншим способом відволіктися), я лежала на канапі, склавши руки на животі, й намагалась розслабитися, але натомість відчувала повну безвихідь. Мене вразило те, що подібні, на перший погляд незначні, зміни у повсякденному житті викликають настільки сильну тривогу. Минали дні, я продовжувала дотримуватися цієї практики і згодом відчула, що психічні обмеження послаблюються, розкриваючи мою свідомість. Я почала розуміти, що мені уже не потрібно постійно відволікати себе від сьогодення, що я здатна жити у ньому й миритися з ним, а можливо, й спроможна отримати від нього дещо більше.
5. Простір, час і значення
Восени 2017 року, після року утримання від компульсивної статевої поведінки, у Джейкоба стався рецидив. Йому було тоді 65 років.
Тригером стала подорож до Східної Європи задля зустрічі з родиною, що ускладнювалась суперечками з колишньою дружиною й дітьми від першого шлюбу. Гроші… хто скільки отримає – стара пісня. Через два тижні подорожі брат і діти Джейкоба розгнівалися через те, що він не дав їм грошей, яких вони просили. Дружина розлютилася за те, що він узагалі розглядав можливість дати їм грошей. Джейкоб боявся когось розчарувати, тому ризикував розчарувати всіх.
Він написав мені з-за кордону, що з усіх сил намагається втриматися. У нього ще не сталося рецидиву, але він уже був близький до цього. Я дала Джейкобові кілька порад по телефону й сказала, щоб він прийшов до мене відразу ж після повернення додому. Джейкоб прийшов до мого кабінету через тиждень після повернення, але було вже надто пізно.
– У мене знову виник потяг завдяки телевізору в номері готелю, – сказав він мені. – Я хотів подивитися відкритий чемпіонат США з тенісу. Лежав, перемикаючи канали, почуваючись пригніченим і розмірковуючи про свою родину, про дружину і про те, як усі розлютилися на мене. А потім побачив по телевізору оголену жінку. Поки я не почав дивитися телевізор, усе було досить добре. У мене не було непереборного бажання. Найбільшою помилкою виявилось те, що коли я увімкнув телевізор і почав думати про старі звички, сили зупинити ці думки вже не було.
– Що ж трапилося далі?
– У вівторок я повернувся додому. Не пішов на роботу. Залишився вдома, щоб дивитися ютюб. Подивився відео про розпис по тілу, про те, як люди розмальовують оголені тіла одне одного. У середу я більше не міг опиратися. Пішов у крамницю й придбав деталі, щоб знову зібрати свою машину.
64
Roelof Eikelboom and Randelle Hewitt, «Intermittent Access to a Sucrose Solution for Rats Causes Long-Term Increases in Consumption», Physiology and Behavior 165 (2016): 77–85, https://doi.org/10.1016/j.physbeh.2016.07.002
65
Valentina Vengeliene, Ainhoa Bilbao, and Rainer Spanagel, «The Alcohol Deprivation Effect Model for Studying Relapse Behavior: A Comparison between Rats and Mice», Alcohol 48, no. 3 (2014): 313–20, https://doi.org/10.1016/j.alcohol.2014.03.002