Кріс знову повернувся у Стенфорд наступної осені. Цього разу особисті зустрічі не були потрібні. Хлопець прийшов до гуртожитку, наче Джек Річер – із зубною щіткою у кишені й ноутбуком у руці. Він спав на матраці в одязі, без простирадла. Кріс вирішив, що має організувати власне життя, бо, на його думку, саме це потрібно було йому для досягнення успіху. Дотримуючись своїх нових поглядів, він змінив головний предмет – відтепер він вивчатиме хімію. Окрім того, Кріс присягнувся кинути курити канабіс, однак його рішучість протрималася лише три дні, після чого він знову почав щодня палити, ховаючись у своїй кімнаті й намагаючись робити це тоді, коли поряд не було сусіда, якого він запам’ятав просто як «якогось індуса».
Посеред семестру Кріс дійшов висновку, що оскільки більшу частину навчального часу він був під кайфом, то йому варто залишатися під кайфом й під час проміжних іспитів. Уже на другому питанні Кріс зрозумів, що не знає матеріалу й не може здати іспит. Він підвівся й пішов геть, дорогою викинувши тест у смітник. Наступного дня він летів на літаку додому.
Коли Кріс покинув Стенфорд утретє, це викликало у нього геть інші відчуття. Його охопила безнадія. Після повернення додому у нього не було жодних бажань, навіть продовжувати писати музику. На додаток до вживання канабісу Кріс почав багато пити. А потім уперше спробував опіоїди, що було легко зробити в Арканзасі у 2009 році, коли виробники й дистриб’ютори наводнили штат мільйонами таблеток знеболювальних опіоїдів. Того року на 100 мешканців штату припадало 116 виписаних лікарями рецептів на опіоїди.[88]
Як здавалося Крісові, під час приймання опіоїдів усе, чого він прагнув, зненацька виявлялося досяжним. Так, він відчував ейфорію, проте не це було головним. Найважливішим було те, що Кріс відчував зв’язок з іншими людьми. Він почав телефонувати родичам та знайомим і розмовляти з ними, ділився думками й довіряв свої таємниці. Ці зв’язки здавалися реальними, поки він був під кайфом, однак зникали, щойно героїн переставав діяти.
Кріс дізнався, що близькі стосунки, що виникають під впливом наркотиків, недовговічні.
Епізодичне вживання героїну було частиною життя Кріса до чергової спроби вступити до Стенфорду. Після повернення в університет восени 2009 року (це була вже четверта спроба) він виявився хронологічно й географічно віддаленим від студентів-однолітків. Кріс був на п’ять років старший, ніж середньостатистичний другокурсник. Його поселили в гуртожиток для студентів старших курсів, де він жив в одній кімнаті зі студентом магістратури, котрий вивчав фізику елементарних частинок. Вони мали небагато спільного, тому щосили намагалися триматися подалі один від одного.
Кріс установив розпорядок дня, в основу якого було покладене навчання й вживання наркотиків. Він уже відмовився від думки спробувати кинути й вважав себе закоренілим наркоманом. У нього була окрема кімната, де він щодня палив канабіс. Щоп’ятниці ввечері Кріс сам їздив до міста, щоб придбати героїн. Один укол на вулиці коштував 15 доларів – за відчуття раптового піднесення, що тривало 5–15 секунд, і залишкове збудження протягом кількох годин. Канабіс Кріс курив, аби полегшити погане самопочуття після вживання героїну. Десь посередині першого семестру він продав ноутбук, щоб придбати героїн. А потім продав і куртку. Кріс згадував, як йому було холодно, коли він блукав вулицями Сан-Франциско.
Якось Кріс спробував потоваришувати з британськими студентами, які відвідували той самий мовний курс. Він сказав їм, що хоче зняти фільм за їхньою участю. Свого часу Кріс цікавився фотографією й інколи блукав містечком, роблячи світлини. Спочатку пропозиція Кріса здалася британцям привабливою, але коли він розповів їм про ідею свого фільму (зняти, як вони розмовляють з американським акцентом під час їжі), ті відмовилися й почали його уникати.
– Гадаю, я завжди був диваком. У мене завжди були чудернацькі ідеї. Саме тому я навіть не хочу розповідати нікому, що я думаю, – якось сказав мені Кріс.
Незважаючи на все це, Кріс ходив на заняття й отримував оцінки «А», за винятком оцінки «В» за курс «Міжособистісна основа відхилень у поведінці». На Різдво він поїхав додому й не повернувся.
Восени 2010 року Кріс зробив останню нерішучу спробу відновити навчання у Стенфорді. Він найняв кімнату за межами університетського містечка, в Менло-Парку, й обрав новий основний предмет – біологію людини. Через декілька днів Кріс украв у власниці кімнати знеболювальні пігулки й отримав рецепт на амбієн, який він розтер і вколов собі. Він займався цим протягом п’яти жалюгідних місяців, а потім покинув Стенфорд, цього разу без жодної надії колись повернутися.
88
Centers for Disease Control and Prevention, «U.S. Opioid Prescribing Rate Maps», accessed July 2, 2020, https://www.cdc.gov/overdose-prevention/data-research/facts-stats/opioid-dispensing-rate-maps.html