Однак брехня у світі достатку може призвести до ізоляції, жадоби й патологічного надспоживання. Дозвольте мені пояснити.
– Ви маєте гарний вигляд, – сказала я Марії у квітні 2019 року, коли ми сиділи одна навпроти одної. Її темно-каштанове волосся було професійно укладене в красиву зачіску. Вона була одягнена у скромну сорочку з комірцем і штани. Марія посміхалася, була жвавою й здавалася такою ж зібраною, як і всі п’ять років, протягом яких я її лікувала.
У Марії була стійка ремісія розладу вживання алкоголю весь той час, що я її знаю. Я не вважаю її одужання своєю заслугою. Вона звернулася до мене на початку одужання й підтримувала цей процес переважно завдяки спільноті анонімних алкоголіків та спонсорові з цієї організації. Марія час від часу приходила до мене, щоб перевіритися й отримати новий рецепт на ліки. Я цілком впевнена, що навчилася у неї більшого, ніж вона у мене.
– Я прийшла додому й знайшла там пакунок Amazon для Маріо, – сказала Марія.
Маріо – її молодший брат. Марія та її чоловік Дієґо живуть разом з Маріо, аби підтримувати одне одного й заощаджувати на оренді житла на ринку нерухомості високого класу в Кремнієвій долині.
– Я вирішила відкрити цей пакунок, хоч він був адресований не мені. Частина мене знала, що цього не слід робити. Коли якось я відкрила братів пакунок, і він дуже розлютився. Однак я знала, що можу вдатися до того ж виправдання, що й раніше: нібито я переплутала його ім’я зі своїм, оскільки вони дуже схожі. Я сказала собі, що заслуговую на одне невеличке задоволення після довгого й важкого робочого дня. Зараз навіть не пам’ятаю, що було всередині. Хіба це не божевілля?
Марія подивилася на мене:
– Насправді це не мало значення. Мені просто хотілося відкрити його. Згодом я знову щільно закрила пакунок, намагаючись зробити так, наче його ніхто не відкривав, і залишила з рештою пошти. Правду кажучи, я забула про це. Через кілька годин Маріо прийшов додому й відразу звинуватив мене у тому, що я відкрила пакунок. Я збрехала. Він запитав мене знову, і я знову збрехала. Він продовжував говорити: «Схоже, хтось його відкривав». А a продовжувала говорити: «Це не я». Тоді він справді розлютився, взяв пошту й пакунок і пішов у свою кімнату, гримнувши дверима.
Марія мала справу з обманом з раннього віку. Вона росла з мамою, яка пила до непритомності й водила авто у стані сп’яніння, коли у ньому перебувала Марія. А ще у неї був тато, який покинув родину на декілька років, поїхавши у місце, яке нікому не дозволялося називати і яке вона навіть зараз не бажає розкривати на знак поваги до приватного життя батька. Марія мусила піклуватися про молодших братів і сестер, прикидаючись у зовнішньому світі, що дома все гаразд. Коли у двадцять із чимось років Марія сама потрапила в алкогольну залежність, вона уже добре попрактикувалася у перетасовуванні різних варіантів реальності.
– Тієї ночі я дуже погано спала. Наступного ранку мені стало зрозуміло, що саме я мушу зробити. Я зайшла на кухню, де снідали Маріо й Дієґо, і сказала: «Маріо, я справді відкрила твій пакунок. Знала, що він твій, і все-таки відкрила. А потім спробувала приховати це. А потім про все збрехала. Будь ласка, вибач мене».
Марія продовжила:
– Я ні за що не зробила б цього, коли ще пила. Тоді я брехала про все й ніколи не брала на себе відповідальність за власні вчинки. Море брехні, і у половині випадків вона навіть не мала сенсу.
Колись Дієґо розповів мені, як Марія ховалася у ванній, щоб випити: вмикала душ, щоб чоловік не чув, як відкриваються пляшки пива, не усвідомлюючи при цьому, що він чує клацання відкривачки, коли вона діставала її зі схованки за дверима ванної кімнати. Марія випивала шість пляшок пива за один раз, потім наливала у пляшки воду й приклеювала кришки. «Невже вона справді думала, – сказав Дієго, – що я не відчую запах клею чи не відрізню воду від випивки?».
– Я брехала, щоб приховати свою пиятику, і заразом брехала про інші речі. Навіть про те, що зовсім не мало значення: куди я йду, коли повернуся, чому запізнилася, що їла на сніданок.