Один з найбільших чинників ризику потрапити в залежність від будь-якого наркотику – легкий доступ до нього. Якщо наркотик легко дістати, це збільшує ймовірність того, що ми його спробуємо. Спробувавши наркотик, ми з більшою ймовірністю потрапимо в залежність від нього.
Епідемія опіоїдів, що розгорнулася у Сполучених Штатах Америки, є трагічним і переконливим прикладом цього.[2] У 1999–2012 роках кількість призначень опіоїдів, на кшталт оксиконтину, вікодину та дюрогезику (фентанілу), зросла у США в 4 рази. У поєднанні з широким розповсюдженням подібних препаратів по всіх куточках Америки це призвело до підвищення рівня залежності від опіоїдів та пов’язаної з цим смертності. 1 листопада 2019 року робоча група, створена Асоціацією шкіл і програм громадської охорони здоров’я (Association of Schools and Programs in Public Health, ASPPH), оприлюднила доповідь з таким висновком: «Величезне збільшення пропозиції потужних (сильнодійних та тривалих) рецептурних опіоїдів призвело до значного зростання рівня залежності від таких препаратів, а також до переходу на заборонені опіоїди, зокрема фентаніл та його аналоги, що згодом спричинило істотне підвищення випадків передозувань».[3] Крім того, у цій доповіді стверджувалося, що розлад вживання опіоїдів «виникає внаслідок багаторазового впливу опіоїдних препаратів».
Таким чином, зменшення пропозиції адиктивних речовин послаблює вплив та знижує ризик розвитку залежності й супутньої шкоди. Природним експериментом, що перевірив й довів цю гіпотезу в минулому столітті, став так званий сухий закон – загальнодержавна конституційна заборона виробництва, імпорту, транспортування та продажу алкогольних напоїв у Сполучених Штатах Америки, що діяла у 1920–1933 роках.
Сухий закон призвів до різкого зменшення кількості американців, котрі споживали алкоголь і потрапляли в залежність від нього.[4] Він мав непередбачені наслідки, наприклад, створення великого чорного ринку, що діяв під наглядом кримінальних банд.[5] Однак позитивний вплив сухого закону на споживання алкоголю та пов’язану з цим смертність значно недооцінюють. За цей період рівень пияцтва у громадських місцях та спричинених алкоголем захворювань печінки знизився наполовину, до того ж за умови відсутності нових засобів лікування цієї залежності. Наслідки сухого закону тривали до 1950-х. Протягом наступних 30 років алкоголь знову став доступнішим і його споживання неухильно зростало. В 1990-х частка американців, котрі вживали алкоголь, збільшилася майже на 50 %, а рівень ризикованого споживання алкоголю підвищився на 15 %. У 2002–2013 роках рівень діагностованої алкогольної залежності зріс на 50 % серед людей похилого віку (понад 65 років) і на 84 % серед жінок – у двох демографічних групах, які в минулому були відносно захищені від цієї проблеми.[6]
Звісно, розширений доступ не єдиний чинник ризику виникнення залежності. Останній зростає при наявності залежності в одного з біологічних батьків чи дідів та бабусь, навіть якщо ви виросли не поряд із залежними людьми. Чинником ризику є також психічне захворювання, хоча цей взаємозв’язок не до кінця зрозумілий: чи психічне захворювання призводить до вживання наркотиків, чи вживання наркотиків спричиняє або виявляє психічну хворобу, чи, можливо, існує проміжний варіант.[7] Психічна травма, соціальні потрясіння та бідність – усе це збільшує ризик розвитку залежності, оскільки наркотики стають засобом подолання труднощів, а епігенетичні зміни (спадкові зміни ланцюжків ДНК за межами успадкованих пар основ ДНК) впливають на експресію генів.
Сучасна ситуація відрізняється тим, що збільшується кількість людей із слабкою залежністю, зокрема тих, у кого майже немає чинників ризику, крім легкого доступу. Пропозиція створила попит, позаяк усі ми потрапляємо у вихор компульсивного надспоживання. Наша дофамінова економіка, або те, що історик Девід Кортрайт назвав «лімбічним капіталізмом», стимулює такі зміни за сприяння трансформаційних технологій, котрі не лише збільшили доступ до наркотиків, а й підвищили їхню дієвість.[8]
Устаткування для скручування цигарок, винайдене у 1880 році, дало змогу перейти від скручування 4 цигарок за хвилину до приголомшливих 20 тисяч цигарок.[9] Зараз у світі щороку продається 6,5 трильйона цигарок, тобто курці споживають 18 мільярдів цигарок за день, що, за деякими підрахунками, призводить до смерті 6 мільйонів людей.
2
Anna Lembke, Drug Dealer, MD: How Doctors Were Duped, Patients Got Hooked, and Why It’s So Hard to Stop, 1st ed. (Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2016). Існує багато чудових книжок на цю тему, зокрема: Pain Killer: An Empire of Deceit and the Origin of America’s Opioid Epidemic, by Barry Meier; Dreamland: The True Tale of America’s Opiate Epidemic, by Sam Quinones; Dopesick: Dealers, Doctors and the Drug Company That Addicted America, by Beth Macy. Кожна з цих книжок, у тому числі моя, досліджує причини епідемії опіоїдів під трохи іншим кутом.
3
ASPPH Task Force on Public Health Initiatives to Address the Opioid Crisis, Bringing Science to Bear on Opioids: Report and ecommendations, November 2019.
4
Wayne Hall, «What Are the Policy Lessons of National Alcohol Prohibition in the United States, 1920–1933?», Addiction 105, no. 7 (2010): 1164–73, https://doi.org/10.1111/j.1360-0443.2010.02926.x
5
Robert MacCoun, «Drugs and the Law: A Psychological Analysis of Drug Prohibition», Psychological Bulletin 113 (June 1, 1993): 497–512, https://doi.org/10.1037/0033-2909.113.3.497 Існують значні суперечності й дискусії щодо впливу сухого закону, декриміналізації й легалізації психоактивних препаратів. Стаття Роберта Маккауна поєднує економіку, психологію й політичну філософію і дозволяє глибоко дослідити це питання.
6
Bridget F. Grant, S. Patricia Chou, Tulshi D. Saha, Roger P. Pickering, Bradley T. Kerridge, W. June Ruan, Boji Huang, et al., «Prevalence of 12-Month Alcohol Use, High-Risk Drinking, and DSM-IV Alcohol Use Disorder in the United States, 2001–2002 to 2012–2013: Results from the National Epidemiologic Survey on Alcohol and Related Conditions», JAMA Psychiatry 74, no. 9 (September 1, 2017): 911–23, https://doi.org/10.1001/jamapsychiatry.2017.2161
7
Anna Lembke, «Time to Abandon the Self-Medication Hypothesis in Patients with Psychiatric Disorders», American Journal of Drug and Alcohol Abuse 38, no. 6 (2012): 524–29, https://doi.org/10.3109/00952990.2012.694532
8
David T. Courtwright, The Age of Addiction: How Bad Habits Became Big Business (Cambridge, MA: Belknap Press, 2019), https://doi.org/10.2307/j.ctv253f7rn.7 Це захопливий і ерудований погляд на те, яким чином розширений доступ до адиктивних товарів і вчинків з плином часу й у різних культурах призвів до підвищеного споживання.
9
Matthew Kohrman, Gan Quan, Liu Wennan, and Robert N. Proctor, eds., Poisonous Pandas: Chinese Cigarette Manufacturing in Critical Historical Perspectives (Stanford, CA: Stanford University Press, 2018).