Баба Ориська: цілительниця, заклиначка демонів, колишня бандурша на зоні, організувала секту. Огрядна, з карими очима, до темноти ночі, вона з року в рік огряднішала. Курила міцні цигарки, встромивши «Приму» в мундштук. Носила засмальцьований халат, фартух поверх — в дірах та пропалинах, недбало заштопаних. Просторий її двір, що нагадував літній кінотеатр, заставлений табуретками, лавками, вилаштуваними колом, а на них стояли у повен зріст досить вельможні чини: рекетири, державні службовці, деректори, професори, видавці; сюди залучилося кілька кінодів, телезірок і прості служаки тіньового бізнесу — кілери. Вони екстатично вітали бабу Орисю. Аплодуючи у ритм, вигукуючи у ритм поляскування слова, густі, хрипаві, наче в горлянці булькотіла розігріта смола. І баба почала проповідувати: глухий голос виходив з черева, як вода закипала в електрочайнику, а в самій утробі ворушилася, видавалося, якась купа тварюк, і Орися, замість відповіді на привітання, гучно пускала вітри, тобто бзділа. Видно, це і було її привітанням.
— Де те фуфло, що називається міністром?
Орися, як рак, що його тільки-но вкинули в окріп.
— Я ж нічого поганого… До мене такі люди їздять…
Міністр-генерал відлежувався у закапелку, хитро примруживши свої булькаті очі. Його тіпало третій тиждень невідомо чого, а радше від алкоголю. Так він вирішив. Пиячив він безпробудно, хоча завжди знав міру. Але неясне, щось не роз'ясниме, висіло над ним, над його сивіючою головою. Він вже боявся ходити до батюшки, він боявся спілкуватися з своїми підлеглими. Заявлявся у Раду тільки для годиться.
На роботі черкав підписи, бездумно, як Бог на руку чи душу покладе. Черкав підписи: тому «вишак», тому «по-життєве», а кому — амністія. Без розбору, як ото подаєш жебраку на вулиці, а напозір він багатіший Мідаса, — даси по справедливості, а виходить не тому, кому варто. Щоправда, його найменше хвилювали події останніх років. Віддати належне розсудливості міністра, — він все пустив плином. Як заманеться. Проте він мало вірив, що людина, серійний вбивця, може змінювати методу. Якщо це правда, то це або божевільний, або геній, що скотився з рейок; і якщо правий Ракша, то цей маніяк мав високий інтелектуальний потенціал. Стотисячна орава дармоїдів, вигодуваних на казенній тушонці, шукала, збиваючись з ніг, нипаючи країною, а він бабахав у них прямо під вікнами. Чортівня якась. Зашелестів листок, а тобі — громи і каміння об бруківку. Горілка не допомагала. Іноді він вживав морфій. Потім знову тушив горілкою, дозуючи з кокаїном.