– Як можна випадково натрапити на нічні сорочки? – Інді закотила очі.
Рута роздратовано, ледь не зі злістю стенула плечима.
– Не знаю! Може, він вигадує, може, не було ніякого приятеля, і він сам знайшов фотки.
– Та як?
– Дивився порнуху, а потім Фейсбук чи Ґуґл підкинув йому рекламу з білизною, і він упізнав мене. Йому ж подарували планшет півроку тому.
Інді не хотіла про таке навіть думати.
– Чому ти відразу не зв’язалася зі мною? Він забрав телефон?
Її сестра заперечно мотнула головою. Потім шморгнула.
– Це не все…
– Не все?
Рута замовкла. Інді кивнула, заохочуючи її продовжувати, і Рута, ніби через силу, заговорила:
– Він не заспокоювався. Торочив одне й те саме: випитував, де я взяла гроші на фотосесію. Я пояснила, що це не я, а мені заплатили, проте він тупо мене не чув. Мама намагалася його вгамувати, то він ще й на неї нагримав. Я зрозуміла, що в такому стані домовитися з ним ні про що не вдасться, і спробувала зачинитись у своїй кімнаті, й тоді він ледь не вивалив двері.
– Жесть.
– Мною затіпало, я схопила светр, на ходу взулася та вискочила до ліфта. Він за мною. Я побігла сходами. Він закричав, щоб я повернулася, потім таки погнався і горлав, аж захлинався, що я його зганьбила. Коли втямив, що не наздожене мене, почав верещати, щоб я не з’являлася вдома, поки не приберу ті фотографії з Інтернету. Волав на весь під’їзд, як божевільний.
Інді мовчала. Вони з сестрою вже давно досконало вивчили найрізноманітніші версії емоцій одна одної, тож їй не потрібно було охати чи зітхати, Рута лише за зміною відтінку в глибині сестриних очей могла здогадатися, про що та думає.
– Я пішла на ПДМ[4], – правила далі Рута, – засіла там на півгодини, заспокоїлася, але замерзла. Светр такий собі попався. Хотіла набрати тебе, але вирішила, що краще потім, коли буду у своїй кімнаті, ну, щоб поговорити спокійно, і тоді зателефонувала Ларі…
– Цьому імбецилові з покоцаними мізками? – скривилася Індія.
– Припини, – обурилася Рута, – він нормальний.
– Я бачила його друзів. Нормальні з такими навіть не віталися б.
Із цілковито незрозумілих для Рути причин її сестра, яка прихильно ставилася до всіх попередніх її хлопців, категорично незлюбила Бодю Лаврика. І це при тому, що зустрілася з ним лише раз, коли на другий день Великодня Лара разом із Божиндою й Артемоном заїжджав по Руту. Втім, Інді визнала, що зараз не час порушувати цю тему, і швидко промовила:
– Забудь. Розповідай далі.
– Лара сказав, що в їхньому гуртожитку якраз гулянка намалювалася, хтось там щось захистив, і запитав, чи я не проти приєднатися. Я погодилася. Він забрав мене, ми завалилися до сьомого гуртожитку Водника й почали бухати. – Рута заходилася гризти ніготь, але за мить, схаменувшись, відсмикнула руку від обличчя. – Я намагалася розповісти Ларі про сварку з батьком, але йому не до того було. Мені стало геть хріново, і я взялася пити. Разом з усіма. Хлебтала все, що під руку лізло: текілу, горілку, якусь коричневу бурду, що приніс Артемон. Коротше, нажерлася в гівно і обригала ґанок гуртожитку. Тричі… Це останнє, що пам’ятаю.
– Ауч, – звела брови Інді. – Як ти дісталася додому? Що батько?
Пауза.
– Ось із цим у нас проблема. – Проблеми у них завжди були спільними. На губах Рути майнула винувата, якась наче собача усмішка, після чого вона покрутила телефон, демонструючи сестрі кімнату. – Я не вдома.
Інді вирячилася.
– Ти не ночувала вдома?!
– Ага.
– Де ти зараз?!
– У Лари.
– Ти здуріла, мала!
У Рути затремтіла нижня губа.
– Треба щось придумати. У мене дев’ятнадцять пропущених за ніч.
– Пропоную добровільно здатися, – випалила її сестра.
– Не смішно, Інді.
– Я не жартую. Що раніше ти прийдеш додому, то менше тобі всиплять.
Рута ледь нахилила голову та зсунула стиснуті губи вбік.
– Такий собі план, сістер.
Індія не відповіла, усвідомлюючи, що Рута має слушність. Те, о котрій годині сестра завалиться додому, вже нічого не змінить. Але що тоді? Як виправити ситуацію? Інді відвела очі, втупившись у щось поза телефоном. Рута, чекаючи, що запропонує старша сестра, нервово терла схожий на недбало виконаний зварний шов короткий шрам, який розтинав навпіл її праву брову. Спливло секунд двадцять, темні очі сестри залишалися нерухомими, і тоді Рута несміливо запитала:
– Можна я приїду до тебе?
Інді стрепенулась і втупилася в екран.
– Куди?
– До Тернополя. Відсиджуся. Перечекаю в гуртожитку.
– Ні, Руто, – гірко всміхнулася сестра. – Це погана ідея.
– То що мені робити?
Інді затамувала подих, а тоді відкарбувала: