Вона моя єдина давня подруга. Справжня жіноча дружба, як на мене, дуже нагадує шлюб. Ти сприймаєш подружку як свою власність і часто-густо ревнуєш її до інших, не таких близьких подруг, з якими вона може проводити час без тебе. А раптом захопиться так, що ти їй станеш непотрібною?! Це означає, що ти втрачаєш когось, кому ти повністю довіряєш, на кого можеш покластися у форс-мажорних обставинах і хто за тебе стоятиме, як за себе. Звичайно, з часом я навчилася ділити її з іншими. Та все ж я ревно охороняю територію нашої інтимності і довіри, щоразу наголошуючи, що наша дружба — унікальна і навіки.
— Ну, де ти, Роксунь? — відповідаю на дзвінок бідолахи. — Не можеш? Добре, давай. Ввечері здзвонимося.
— Просто вже відпустило, — трактує її відмову Дарина.
— Дар, а що там у вас на роботі? — цікавлюся, бо знаю у податковій багатьох.
— Завал повний! Іноді мені так хочеться послати все нафіг! Взяти нормальну місячну відпустку, як у нормальних людей. А не те цикання по два тижні… Або й взагалі піти у консалтингово-аудиторську фірму, — зітхає скрушно, — вони мене вже давно до себе кличуть. Що скажеш?
— Я б не погодилася, — відповідаю чесно.
— Та ну? — єхидно всміхається.
— Тут — ти держслужбовець з відповідними привілеями і перспективами. Повага знову ж таки… А там що? Ну, дадуть велику зарплатню з посадою, хай навіть директора і місяць відпустки. А їздити будуть на тобі по усіх ямах, як на старому пікапі. Я ж не один рік пропрацювала у свого Василя в бухгалтерії! Пам’ятаю, як там наді мною знущалися спочатку. Пригадуєш, як плакала?
— Ну, я ж одразу в дамки, — із гонором зауважує. — Але приватний бізнес нині є, а завтра… Одна радість — відірватися на вихідні у нічному клубі.
— Слухай, а візьми мене з собою, — дивлюся на її реакцію.
— Та ти жартуєш? А що скаже твій? — розгубилася вона.
— Хіба я не маю права раз розважитися? Ну, вигадаю чиїсь уродини, та й все.
Але причина набагато глибша. Там я потай від самої себе надіюся побачити Його! Він розбурхав мою свідомість і душу ще у горах. Ох, же і дженджик!
— Ти там будеш хітом вечора.
— Жартуєш?! — я здивовано посміхаюся. Давно не відчувала себе центром уваги мужчин.
— Напевно… Свіже м’ясо, — примруживши одне око, відповідає подруга.
— Та де там, не першої свіжості…
— От глупа. Якраз саме те, що треба!
На тому й порішили. У Трип’ятої скінчилася обідня перерва. А я в очікуванні давно забутих юнацьких вражень поїхала на сеанс медитації.
Нічний клуб — те місце, де випадково можеш зустріти тихого сім’янина в товаристві дівчат сумнівної репутації. А Він — просто зразок для оточення. Та мене не проведеш! Його недвозначні вібрації я відчула за тисячу миль. Вже розпиталася і знаю, де Він вештається. Щоправда, жодного разу його ні з ким не застукали. Значить, мій серцеїд у пошуку. Тим краще для мене. Що ж, мій котусю, буде тобі приємний сюрприз!
Fitness Club «Ельдорадо»
— Любцю, привіт! — пірнаючи у басейн, махає мені рукою Даринина співробітниця.
— Ну, як вода?
— Супер! Щойно закінчилася дитяча година. Заходь, поки температура не опустилася до звичної, — з джакузі кричить мені Дарка.
Зробивши три басейни для розминки, іду до дівчат. Вони вже сидять за барною стійкою і сьорбають гарячу запашну каву.
Хоча усім нам уже за тридцять, та назвати нас жіночками ні в кого язик не повернеться. Ну, хіба що із заздрості! Ми давно хитромудро зупинили свій вік на межі десь так двадцять п’ять. І цьому сприяють не тільки наші косметологи, креми і можливість висипатися досхочу, а й незмінно гарний настрій і непереборний оптимізм.
— Одне «американо», будь ласка! — замовляю офіціантові. Тоді щока до щоки вітаюсь з подругами.
— Ну, йдемо наступного тижня на дискотеку? — підморгує мені Дарчина співробітниця. — Дарина Миколаївна зізналися, що ти проявила таке бажання.
Мені не дуже до вподоби, що вона уже в курсі.
— А ти не боїшся конкуренції? — закидаю єхидно.
— Та яка з тебе конкурентка! — міряє мене поглядом. — От, Дару б заміж видати! Тоді б я вдихнула на повні груди.
— Куди вже повніше? І так вивалюються, — жартує Роксолана.
— Дівоньки, я за них у Бундесі п’ять тисяч євриків не для того виклала, щоб приховувати від людей. А якраз навпаки! — і вона вигинає спину, як кішка. Та так, що смужки купальника ледь-ледь прикривають її соски.