Це була перша велика успішна історія студентів Кремнієвої долини і перша з багатьох компаній, створених у невеличких гаражах. Нині це стало звичною і напівжартівливою справою. Наприклад, Halcyon Molecular — стартап, що займався секвенуванням генома і вже припинив своє існування, — був настільки відданим цій «гаражній містиці», що навіть коли венчурні інвестори надали компанії чимало офісного простору і сотні тисяч доларів, її засновники й далі працювали в гаражі.
Кремнієва долина в її сучасному розумінні не мала своєї назви аж до 1970 року, доки каліфорнійський підприємець Ральф Верст не назвав її на честь виробників кремнієвих мікросхем, які туди переїздили. Тепер Долину визначають історії її головних пам’яток — і це не лише гаражі, де було засновано великі компанії, а також інституції, де народжувалися ідеї. Окрім інтернет-компаній, нині цілі галузі індустрії мають там свої великі представництва, наприклад, Lockheed Martin і NASA (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору). У 1972 році Kleiner Perkins (тепер — Kleiner, Perkins, Caufield & Byers або KPCB) стала першою венчурною компанією на Сенд-Хілл-роуд. Нині свої представництва там мають практично всі великі венчурні компанії.
У цьому дивокраї найбільша у світі концентрація мільярдерів. Вони також є найдивнішим гроном мільярдерів — плем’ям хлопчиків-переростків.
Від самого початку фешенебельний готель Rosewood організовував події з натовпами знаменитостей, якими раніше могли похвалитися лише Лос-Анджелес і Нью-Йорк. У 2011 році готель у своєму ресторані Madera влаштував благодійний захід на п’ятсот осіб для збору коштів для дитячої лікарні Люсіль Паккард. Героями вечора були Стів Керелл і Дена Карві. За частуванням з суші-ролів з арахісового масла і желе та макаронів із сиром, актори оберталися в колі чільних філантропів країни, зокрема з дружинами знаменитих венчурних інвесторів — головами правління Анною Лоулер і Елізабет Данліві. Ще кілька тижнів перед цими знаменитостями пошану молодим керівникам Кремнієвої долини виявили інші — від президента Барака Обами до Кеті Перрі та Снуп Доґґа, і таким чином ствердили вагомість приїзду до Пало-Альто.
Утім ще кілька років тому статусні вечірки у Кремнієвій долині вважали б оксюмороном. Стиль кежуал був королем, а інженерне проектування — імператором. Нині важко вдавати, ніби гроші не мають значення. Тепер там є технологічні магнати, як-от: 30-річний Марк Цукерберг із 35 мільярдами після виходу Facebook на біржу, Джеремі Стоппелмен із Yelp, Дастін Московіц із Asana, Чарлі Чівер із Quora, засновник LinkedIn Рейд Гоффман — патріарх серед засновників у свої 47 років, Сєрґєй Брін — підприємець російського походження, який у 1998-му, маючи 25 років, заснував Google, і, передусім, Пітер Тіль — співзасновник PayPal того ж 1998 року (йому було 31). Більшість із них — завсідники ресторану Madera. PayPal був першим інтернет-банком, що запровадив украй необхідні правила онлайн-торгівлі. Після продажу PayPal на eBay 2001 року Тіль вклав свою частку в хедж-фонд. А потім зробив інвестицію у Facebook, допомігши йому стати реальною компанією, коли забавка Цукерберга лише подавала надії. Тіль заробив близько двох мільярдів доларів, коли через вісім років вартість Facebook зросла до 100 мільярдів доларів під час першого відкритого розміщення акцій (або IPO). На той час він інвестував у більш ніж десяток стартапів і заснував власний хедж-фонд під назвою Clarium Capital Management. І також замислився над тим, як нова індустрія й інформаційні технології загалом можуть прислужитися суспільству. Він став першим філософом технологій. А нині відомий як хрещений батько мафії PayPal, що включає Гоффмана та Стоппелмана, які разом і далі фінансують чимало найвідоміших технологічних компаній Кремнієвої долини.
Подібно до плутократів індустріальної революції, чиї виробничі потужності у сталеливарній й автомобільній галузях змінювали цілі індустрії[1], сьогоднішні суперботани роблять те саме. Проте роблять вони це за допомогою маленьких кнопок, а не великих фабрик і заводів. Власне кажучи, і кнопки були би перебільшенням. Вони роблять це кінчиком пальця. Єдиним доторком до застосунку Uber мільйони користувачів підірвали транспортну систему Америки. Сьогодні ловити таксі — анахронізм. Керувати авто? З таким самим успіхом ви можете керувати і кибиткою. Щодо сфери харчування, то в дедалі більшій кількості міст у всьому світі вибирати заклад наосліп або довіряючи рекламі — учорашній день, а все через такі застосунки і сайти, як OpenTable і Yelp.
Уперше титани технологій самі є знаменитостями, а їхні життя стають об’єктом захоплення. Технологічний бум не лише породив нові медіа, а й також створює новий суспільний порядок, який «антисуспільну» естетику перетворює на єдиний стиль. Тут понад 5% резидентів — мільйонери, які входять до 1% найбагатших людей країни. Від 2010 року технологічний бум приніс двісті тисяч нових робочих місць у Кремнієву долину. За останній рік ціна одноквартирного будинку в Пало-Альто — домівці восьми новопосталих мільярдерів, включно з Цукербергом і Сєрґєєм Бріном — зросла до 2,5 мільйона доларів. Чимало з цих будинків було придбано з прибутків першого буму, зароблених, зокрема, першими працівниками Google або технологічної компанії Oracle. Ще двадцятеро мільярдерів живуть у сусідніх містечках, та їхні карколомні успіхи задають тон у сфері з префіксом «над»: надздоров’я, надзручності і, певна річ, надбагатства.