Її захоплював не лише науковий бік питання, а й ідея про те, що усталене переконання про неминучу смерть може бути помилковим. Вона не сподівалася знайти відповідь на це питання за свого життя, але не вважала це неможливим. Демінґ прагнула «вилікувати» старіння з восьмирічного віку. Батьки навчали її вдома, заохочуючи до вивчення математики. Вона пам’ятала, як батько розповідав їй про красу математики, розписуючи «складні спіралеподібні цифрові алгоритми», що «здатні повсякчас рятувати — й рятують — цей світ». «І ми є ходячою балакучою сукупністю мільярдів крихітних біологічних калькуляторів, кожний калькулятор — клітина, й кожна клітина — самостійний мініатюрний космос», — пояснювала вона.
Джон Демінґ, інвестор, змалював для неї яскравий портрет таких героїв науки, як Архімед, Галілей і Нікола Тесла. «Я не могла повірити, що всі вони померли й що я не зможу зустрітися та поговорити з ними», — згадувала вона.
Однак існував один науковець з нині живих, з яким вона могла поговорити. Демінґ довго стежила за роботою Синтії Кенйон, біолога з Массачусетського технологічного університету. Кенйон працювала над способами поліпшення здоров’я і подовження людського життя — і, здавалося, робила успіхи. Вона подвоїла тривалість життя аскариди, вилучивши один ген.
Тож коли Демінґ було одинадцять, вона написала до докторки Кенйон із проханням про зустріч. Рік потому Демінґ поїхала знайомитися з уславленою вченою, коли була в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де Кенйон працювала з 1986 року. Кенйон запитала, чи хоче Лора працювати в її лабораторії. Лора була в захваті від думки, що зможе робити реальні експерименти. Її родина переїхала з нею з Бостона до Каліфорнії, щоби 12-річна Демінґ скористалася з пропозиції Кенйон.
«Я могла працювати лазером, нагрібати купи мікроскопічних хробаків і витріщатися, наче загіпнотизована, як модифіковані лискучі створіння звиваються у чашці», — згадувала Демінґ. Вона навчилася правильно читати наукові праці, шукати протеїни й провідні шляхи: «Я відчула піднесення, яке приходить, коли ти досліджуєш щось, що ніхто до тебе не бачив і не знав, задоволення від того, що завершуєш пазл останнім фрагментом».
В Університеті Каліфорнії Демінґ була аномалією. Зрештою, їй було 12 років. Вона сиділа на лекціях і зустрічалася з професорами та працівниками лабораторії, які допомагали їй зі складнішими курсами. Однак попри це вона хотіла вступити на біологічний факультет Массачусетського технологічного інституту як повноправна студентка. До завдань свого навчального плану в Університеті Каліфорнії вона додала серію онлайн-лекцій Массачусетського технологічного інституту.
Наступного року, 14-річну Лору зарахували на перший курс біологічного факультету Массачусетського технологічного інституту. Проте попри це вона почувалася дещо ні в сих ні в тих. Вона працювала з наставниками в Лабораторії синтетичної біології Вайсса, де вивчала квантову механіку та новітню біологію, і, врешті-решт, вирішила пошукати спосіб подовження людського життя.
Демінґ подалася до стипендіальної програми Тіля з ідеєю подовження тривалості життя. Їй хотілося підтримувати та шукати фінансування нових досліджень на цьому шляху. Коли Лора робила свою презентацію 2011 року, в аудиторії була особа, яку вона заінтригувала особливо. Обрі де Ґрей, якого фінансував Тіль, захотів допомогти їй.
Де Ґрей увійшов у світ Тіля кількома роками раніше, 2007 року. У рваних джинсах, джинсовій сорочці, майже повністю вкритій його 30-сантиметровою бородою і довгим сивуватим волоссям, професор сидів на підвіконні свого тісного нью-йоркського готельного номера, вікна якого виходили на нудний внутрішній дворик. Він був засмучений. Він щойно прилетів із Кембриджського університету, де працював постійно, щоб виступити в програмі Good Morning America каналу ABC, але продюсери шоу скасували ефір в останню мить, бо побоялися, що професор, за його висловом, «вочевидь, надто складний для їхньої тупої аудиторії». Де Ґрей щойно закінчив писати книжку під назвою «Кінець старіння: прориви омолодження, які можуть зупинити людське старіння ще за нашого життя», в якій він виклав свою теорію довгого життя: по суті, існує сім причин нашого старіння, і якщо ми позбудемося їх одна за одною, зможемо вилікувати старіння. На думку де Ґрея, його буде легше вилікувати, ніж рак. А позаяк ми розробили ліки проти такої великої кількості видів раку, то, можливо, ми близькі до віднайдення панацеї від старіння.