Стратегія Alcor ґрунтується на концепції про те, що тіло не вмирає одразу після «офіційної смерті». Ідея полягає в тому, що в перші десять хвилин після зупинки серця, мозок залишається теплим і продовжує працювати, а органи тіла майже неушкоджені. Саме тоді за справу береться спеціальна група компанії Alcor і починає швидке заморожування й перевезення до своїх термосів. У Тодда Гаффмена на тілі витатуйована інструкція з докладним описом дій. Що швидше ви потрапите туди, то ліпше з погляду консервації.
Тож коли Торп відчує наближення смертної години, він повідомить спеціальну групу Alcor, яка відповідним чином приготується до його смерті. Однак вони рекомендують своїм членам переїзд до спеціальних хоспісів у Скоттсдейлі. Так чи інак персонал Alcor чекатиме на Торпа 24 години на добу протягом його критичного передсмертного часу. Коли його серце зупиниться, вони приїдуть (за умови, що він перебуватиме в лікарні, що уможливить втручання кріоконсерваторів) і занурять у ванну з крижаною водою перед відновленням кровообігу та штучного дихання за допомогою реанімаційного апарата «серце-легені», відомого як масажер Лукаса, або кардіопульмонального вібратора. Потім вони під’єднають його тіло до крапельниці та введуть інгібітори вільних радикалів, антикоагулянти, pH-буфери, анестетики й інші ліки для підтримки кров’яного тиску. Коли його температура впаде на кілька градусів вище точки замерзання води, вони викачають Торпову кров і замінять її на «рідину для консервації органів» або ж кріоконсервант, адже кров має тенденцію до кристалізації за низької температури.
«Це як із куркою. Якщо її заморожували, вона не смакуватиме так, як курка, яку ніколи не заморожували», — розповідав Торп, крутячись у кріслі, випроставши вперед ноги. «За старою технологією Alcor заморожувала пацієнтів, що руйнувало стінки клітин. Тепер компанія оперує рідиною, яка ліпше зберігає структуру. У старій системі ви не могли перетворити гамбургер знову в корову. А тепер це зовсім не гамбургер». На перекачування крові з тіла й закачування кріоконсерванта потрібно кілька годин — ось чому Alcor рекомендує бути ближче до їхнього устаткування. Після цієї «кріозахисної перфузії» Торпа охолодять азотними фенами, щоб запобігти утворенню льоду. Потім, упродовж двох наступних тижнів, його охолодять до 90 градусів за Цельсієм. (Найнижча температура повітря, зафіксована на Землі 1983 року в Антарктиді, — мінус 89,2 градуса за Цельсієм.) На цій стадії його опустять у посудину Дюара, наповнену рідким азотом, де він зберігатиметься за цієї температури протягом кількох наступних століть — або стільки, скільки знадобиться новому поколінню працівників Alcor для його пробудження.
Торп багато думав про те, що станеться, коли його, врешті-решт, реанімують. Він заснував багатомільйонний траст (він не зізнáється, які його розміри, але раніше наводив цифру в 50 мільйонів доларів), що роками накопичуватиме відсотки, які витрачатимуться на науку, що колись поверне його до життя. Більшою мірою, ніж медичний аспект пробудження, його турбували аспекти психологічні, позаяк він знав, що на той час зможе придбати в банку крові нову кров, а науковці зуміють клонувати будь-яку частину тіла, яка постраждала від зношування за довгі роки перебування в термосі.
«Хтозна, яким тоді буде світ, — міркував він уголос. — Ви можете прокинутися, а навколо люди розмовлятимуть іншою мовою». Він похитав головою і додав: «Проте жодна з цих речей не справдиться. Просто я завжди думаю про крайні випадки, тому що в світі інвестицій мені це вигідно». Хоча Торп оцінював свої шанси на повернення у 5%, вони збільшилися, якщо порівняти їх з 2% кілька років тому, поки він не дізнався про нові дослідження у сфері нанотехнологій. Окрім того, він заохочував родину та друзів приєднатися до нього колись: «Було б чудово, якби група людей пережила однаковий досвід».
Демінґ скептично ставилася до спроможності Alcor подовжити життя: «Річ у тім, що я більше хвилювалася б за виживання цього бізнесу, ніж за науку». Однак Лора вважала, що існують докази того, що заморожування деяких частин тіла насправді може спрацювати: «Якась частина людини є запобіжником». На її думку, повернення до життя після заморожування малоймовірне, але «досяжне». А менш імовірним вона вважала те, що цей бізнес уціліє після того, як усі ми помремо, вже не кажучи про розталі трупи. «Мене це набагато більше бентежить, ніж уся наукова частина цієї історії».