Що означали ці оцінювання? Здається, переважно публічними в Кремнієвій долині стають завдяки кільком організаціям. Вони були частиною механізму нетворкінгу, який вона почала пізнавати. У Долині, де паперові газети практично були анахронізмом, новини приходили через блоґи й технологічні платформи, як-от TechCrunch, а згодом Information — сайт технологічних новин, запущений колишньою авторкою Wall Street Journal Джессікою Лессін. Також існував Recode, проект Кари Свішер і Уолта Моссберґа. Найцікавіші новини були інсайдерськими, а ці організації часто з цим і працювали.
Саме на щорічній конференції TechCrunch Тіль зробив перше оголошення, переконуючи студентів відмовитися від вступу до університетів. Під керівництвом колишнього підприємця Майкла Аррінґтона TechCruch став чимось більшим, ніж просто новинами. Він був базою даних, де засновники компаній могли оприлюднювати інформацію про свої проекти. Він став статусним маркером, повним переліком оцінювань, партнерств і раундів інвестицій. Були ще PandoDaily та Hacker News, де писали інсайдери для інсайдерів, часто-густо про інженерні проблеми. Чимало з них присвячено новим кадрам для працевлаштування. Добрих продуктових дизайнерів було важко знайти, а великі компанії, як-от Facebook, Google й Apple могли запропонувати серйозні компенсаційні пакети.
Існували сайти пліток на кшталт Valleywag, наприклад, що існував переважно для знущань із заможних керівників. 2007 року Valleywag назвав Тіля ґеєм. А в січні 2016 року він закрився почасти завдяки судовому процесу, ініційованому професійним рестлером Галком Гоґаном і спонсорованому, на подив багатьох, Тілем. Відтоді як Valleywag атакував його, Тіль полював на компанію-засновницю Valleywag — Gawker Media. Тож коли Гоґан (справжнє ім’я — Террі Боллеа) подав позов до Gawker Media за розповсюдження секс-відео за участі його й дружини його друга, Тіль анонімно пожертвував 10 мільйонів доларів на цей процес, а юристи й засновник Gawker Media Нік Дентон дивувалися, чому Боллеа неодноразово відмовлявся від мирової угоди на суми від 8 до 10 мільйонів доларів. У березні суд Флориди присудив виплатити йому 140 мільйонів доларів за завдані збитки.
Зрештою, Ендрю Росс Соркін з New York Times отримав інформацію, що саме Тіль був таємничим меценатом у справі проти Дентона. Наприкінці травня 2016 року Тіль визнав це, пояснивши, що зробив таке не заради помсти, а щоб відвадити Gawker Media від атак на інших людей. Через місяць Gawker Media заявили про банкрутство, збуривши хвилю остраху, що незадоволений матеріалом про себе мільярдер здатен знищити ціле медіа. Тіль переконував, що справа була формою благодійності, адже він допомагав людям, переслідуваним «терористичними організаціями», як-от Gawker, захистити себе. Згодом він написав колонку в New York Times під назвою «Дискусії про приватність у мережі не закінчаться на Gawker», в якій відстоював прийняття Акту захисту конфіденційності приватного життя, що його одразу нарекли «Білем Gawker». Акт мав би забороняти виданням розповсюджувати інтимні фото. Утім, решта вважали Тіля героєм, що виступив проти компанії, яку багато хто серед преси навіть не вважав справжнім медіа.
Перед раптовим крахом, Valleywag зловтішалася з перипетій, злетів і падінь своїх героїв. Її автори відривалися, коли з’явилася новина про те, що колишня партнерка Kleiner Perkins Еллен Пао подала позов проти цієї фірми, розкритикувавши її очільників.
Медіа Кремнієвої долини, які довше крутилися в темі, були більш «готовими до співпраці» з технологічними компаніями, як-от TechCrunch, що брали участь в економіці стартапів. Аррінґтон вважав і свій сайт стартапом, а не окремою організацією, що висвітлювала новини індустрії, як на Східному узбережжі.
Лессін з Information також вважала свій сайт стартапом. Вона одружилася із Семом Лессіним, засновником хмарного сервісу Drop.io, і переїхала з ним до Сан-Франциско. Там вона усвідомила, що бракує справжньої преси. Певна річ, там були корпункти всіх провідних медіа, але, крім TechCrunch, з якою чимало чільних венчурних компаній працювали безпосередньо, не існувало жодної впливової преси, зосередженої на сфері технологій. Тож вона заснувала передплатний сервіс спеціалізованих технологічних новин під назвою Information, з передплатою 400 доларів на рік. На думку Лессін, такі глибоко опрацьовані розслідування могли привабити нішеву аудиторію.