Вона свого часу консультувала Founders Fund, та вони перекинулися на зовсім інший тип піар-стратегів. Сьюзен МакТевіш Бест була анти-Саймон. Замість літати по всьому світу з різними івентами вона організовувала посиденьки в обох своїх резиденціях. Бест мала богемний вигляд. Шотландського походження, вона досі декорувала свій будинок картатою шотландською тканиною. Проголосивши себе лайфстайл-гуру, Бест організовувала вечірки для молодих засновників і запрошувала тусити також і пресу. Вона готувала рідкісні коктейлі в баночках з-під майонезу з маленькими гарненькими бирками й кольорові меню з розписаними стравами на вечерю. Для «компанії харчових технологій» Hampton Creek, що розробила рослинні харчові замінники майонезу та яєць, вона запросила своїх друзів із медіа та Кремнієвої долини й влаштувала невеличкий виступ колишнього автора текстів Greatful Dead Джона Перрі Барлоу — тільки заради того, щоб дати відчути дух старомодної хіппі-спільноти. Вона плекала в молодих людях на обох узбережжях надію бути включеними в таке, що може вважатися крутим. Вона була знавчинею інді-груп і стартапів, що ось-ось мали злетіти і яких вона могла звести з репортерами, венчурними капіталістами та підприємцями, щоб додати трохи перцю здебільшого прісній індустрії.
Її антикремнієве виховання давало своєрідний карт-бланш і свободу від носіння худі. Вона носила сукні з глибоким декольте, яскраво-червону помаду й обтислі шкіряні штани. Окрім Founders Fund, Бест представляла Lulu — сайт знайомств для жінок, які друкували огляди чоловіків, з якими зустрічалися, і Klout — сайт, що ранжував присутність людей у соцмережах. Однак згодом вона стала королевою імпровізованих айтішних забав, водночас запустивши власну компанію Living MacTavish. У Сан-Франциско вона влаштувала прощальну вечірку для Тима Дрейпера й романістки Мішель Річмонд. Іншого разу вона готувала вечерю для співзасновника Burning Man Леррі Харві та музиканта Джеррі Херрісона. Упродовж минулого року вона влаштувала такі події, як інтерв’ю гастрокритика Майкла Поллена та художниці Аманди Філдінг про вживання псилобіцину як засобу полегшення страждань для людей при смерті. Вона влаштовувала салони, де підприємці, тусовщики й інженери NASA дискутували, як це воно буде — жити на Марсі. МакТревіш регулярно бігає 100–112 км на тиждень, тож вона інтерв’ювала автора книжки «Працюй чотири години на тиждень» Тима Ферріса та ультрамарафонця Діна Карнезіса про «екстремальні досвіди» для іншої публіки.
На Східному узбережжі вона займалася таким само нетворкінгом з людьми розважальної індустрії. Проте там, принаймні медіа-тусовка, яку вона збирала, дещо усвідомила: вони відчували натиск технологій, і отож їхня індустрія вислизала з рук. Технології втекли від медіа та перевершили їх. Блоґосфера, соціальні мережі й Twitter прийшли на зміну друкованим виданням, але вони були настільки численними, що ними незмога маніпулювати. Ставку на людей або ставку на фоловерів більше не вважали меритократією. Ставка була на найбільш беручких технологічно й на тих, хто створить найбільший хайп.
Навколо імені Лори Демінґ було насправді створено хайп, але їй від цього ставало моторошно. Вона почувалася незручно серед людей, які маніпулювали статтями з Вікіпедії. (Вона чула, що деякі люди ставали авторами Вікіпедії ніби заради редагування текстів, але були просто звичайними піарниками.) Кому потрібні факти? Блоґосфера може захопитися новинами, чутки можуть поглинути спілкування, і навіть медійні персонажі усвідомлювали, що не здатні контролювати те, що про них сказано. Іронія полягала в тому, що і Саймон з Бест, і навіть Демінґ надто добре це усвідомлювали. Існував великий розрив між тим, що преса знала й повідомляла, і, власне, реальністю. Між реальною цінністю і тим, чим ці компанії насправді займалися, висів туман. А нові медіа цей туман робили лише густішим. Чим були ці оцінки? Чим були всі ці гроші?
Що вся ця цифрова армія робитиме, якщо з ринкових причин зміниться статистика Google, або встановлені зв’язки, або кількість фоловерів? Що є поразкою, якщо ніхто не зможе її побачити? Демінґ було цікаво, чи вона справді надто молода для поразки й чи комусь іще відомо, що взагалі означає поразка.
9. Нові нові гроші
Друг Лори Демінґ Пол Ґу був одним із найспокійніших її сусідів у будинку в середмісті Пало-Альто з-посеред п’яти інших стипендіатів Тіля. 2012 року, коли вони всі разом там мешкали, ніхто не уявляв, що він стане найуспішнішим з усього набору 2011 року — принаймні за розмірами фінансування. Ґу отримував набагато менше уваги преси, ніж інші стипендіати, як-от Дейл Стівенс і Джон Бернем. Стипендіальну програму він розпочав, дрейфуючи від ідеї до ідеї, не пропонуючи нічого конкретного. За шість перших місяців він не міг показати нічого значущого.