Пасмом сивого волосся, що увінчувало її пофарбоване чорно-біле каре, та яскраво-червоною помадою вона настільки вирізнялася з усіх інших людей, що Джон Подеста зачепився об неї поглядом одразу, як увійшов до готелю, і так само скерували свої погляди кілька його колег із команди Клінтон, повідомивши, що зустрінуться з нею пополудні.
Однак в цю мить 46-річна Хізер говорила про яєчне лобі. Її боротьба з ним на боці технологічної індустрії саме була в розпалі. Торік вона заробила понад сім мільйонів доларів лобізмом і сотні тисяч із цієї суми отримала від таких компаній, як Snapchat, Zocdoc, Fitbit і SpaceX. Вона також представляла нову продовольчо-технологічну компанію Hampton Creek, чий продукт Just Mayo збурив яєчне лобі, адже не містив яєць, претендуючи на статус майонезу. На їхню думку, те, що названо «майонезом», повинно містити яйця. Щоби доносити свої аргументи в цій справі, яєчне лобі найняло «блоґерок-домогосподарок», які поширювали чутки, що Just Mayo небезпечний і насправді ніякий не майонез, а загроза для фермерів Сполучених Штатів.
Подеста взялася довести, що цей технологічний майонез, по суті, був оригінальним продуктом. Вона стверджувала, якщо він смакує й має вигляд майонезу, то ця справа не стосується людей з яєчного бізнесу. І чи не знайдеться законодавець, який радше підтримав би технологічну індустрію, ніж виробників яєць? Зрештою, хто з них нині заслуговує більшої уваги? Технологічні компанії допомогли цим лобістам здобути більше влади. У цієї індустрії глибші кишені, а її CEO зазвичай молоді й недосвідчені, що навіть не знають, як найкраще їх спорожнити.
До прикладу, Fitbit — пристрій, який відстежує кроки та калорії. Як однойменна компанія могла знати, що її продукт незабаром потрапить під нагляд Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами через використання даних клієнтів? Зблиснувши чорним браслетом Fitbit на зап’ястку, Подеста пояснила, що Fitbit найняла її, щоб переконатися, доки не пізно, у відповідності брендингових та маркетингових матеріалів компанії стандартам Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами.
Компанія Прауда потрапила до тієї ж категорії. Згодом лобісти таких професійних середовищ, як водії таксі й лімузинів, або, наприклад, яєчне лобі, м’ясне лобі й автомобільні дилери почали на ранніх стадіях реагувати на ці апстартові стартапи. Саме тому Подеста радила компаніям наймати її якомога швидше.
Війни Uber і Airbnb з урядом за отримання дозволу вийти на різні ринки були, вочевидь, найпублічнішими прецедентами, в яких техіндустрія зійшлася у протистоянні не на життя, а на смерть, із видом, що був її повною протилежністю — державними службовцями. Uber тріумфально переміг у цьому протистоянні, вселяючи жах і радість багатьом іншим компаніям. Проте це принаймні було можливо — перемогти у війні проти однієї з найсильніших профспілок на федеральному та місцевому рівнях — завдяки молодому лобісту на ім’я Бредлі Таск.
42-річний Таск виріс у нью-йоркському Брукліні, а потім вступив до Університету Пенсильванії, де рано зацікавився політикою. Там він почав працювати в команді мера Філадельфії Еда Ренделла, якого зустрів, коли отримав квиток на з’їзд Демократичної партії від друга з профспілки теслярів. Він помітив, що мер сидить на самоті. Підсів до нього, заговорив, а потім з’явився в його офісі, залишивши заяву, в якій висловив бажанння стажуватися в нього. І йому вдалося.
Таск не був харизматичним у звичному розумінні чи навіть симпатичним, але підкуповував своєю безпосередністю. З ним було легко. У кав’ярні через дорогу від свого ньюйоркського офісу він поводився з офіціантами так, немовби знав їх роками, хоч зізнався, що заходив туди лише кілька разів. Зараз він представляє такі компанії, як Tesla і FanDuel, DraftKings і Mytable. Остання — торговельний майданчик для локальної кухні. Проте ім’я зробив йому саме Uber, коли Тревіс Каланік за допомогу замість готівки запропонував йому акції компанії.
Однак це сталося значно пізніше. Покинувши офіс мера Філадельфії, Таск повернувся додому, де працював в Управлінні парків і рекреаційних зон міста Нью-Йорка. Тодішній керівник Генрі Стерн згадує, що «найняв молодого, білого єврея за 22 тисячі доларів на рік управляти серйозною агенцією». Після короткого навчання в юридичній школі в Чикаґо він повернувся до Управління парків, а потім переїхав до Вашинґтона, де два роки працював директором з комунікацій у сенатора від Нью-Йорка Чарлза Шумера. «Це було божевілля, тому що Чак найбільш ненаситний до медіа й агресивний член Конгресу, і трагедія 11 вересня 2001 року сталася після першого року моєї роботи там», — згадував він.