Це речення стало основою для судового позову з боку патентовласників із Mirror World. (Ґелернтер і його співвинахідник Ерік Фрімен продали свій патент як умову фінансування компанії в 1990-х роках, хоча Ґелернтер утримав 2% частки мінус витрати, за будь-якої компенсації від судового процесу.) 2010 року суд присяжних проголосував на користь Mirror Worlds і зобов’язав виплатити патентовласникам 625 мільйонів доларів компенсації за збитки. Це була одна із п’яти найбільших патентних компенсацій за всю історію США. Однак через шість місяців суддя відхилив цей вердикт. Апеляція неуспіху завершилася успіхом, і в червні 2013 року Верховний суд США відмовив у слуханні справи. Зрештою, у липні 2016 року компанія Apple виплатила відшкодування за мировою угодою: 25 мільйонів доларів за патенти Cover Flow і Time Machine.
Утім, Ґелернтер визнавав, що його ідеї таки могли бути нежиттєздатними десятиліття тому. Просто Apple могла скористатися з них у відповідний час. «Технології не були готові, графічні засоби не були готові й образ мислення людей не був готовий». А тепер він думав, що світ, можливо, спроможний зрозуміти його візію. «Ф. Скотт Фітцджеральд сказав, що в житті американців не буває другого акту, — заявив він. — Але це і є другий акт».
Чи вдасться йому зупинити Рея Курцвейла та його колег — інше питання. Проте, намагаючись змінити напрям використання штучного інтелекту, Ґелернтер сподівався відмовити людей від ідеї еволюції людини до робота й допомогти їм відродити індивідуальну волю та ідентичність. Антикурцвейлівський світ Ґелернтера набагато більше зрозумілий з його книжки «На хвилях розуму» (The Tides of Mind, 2016), ніж з програмного забезпечення.
Джон Бернем опинився радше на гуманістичній стороні спектра. «Проблема зі штучним інтелектом у тому, що це машина, — розповідав він. — Люди створили його з набором сервісних функцій, що звучить загалом непогано, але це передбачає, що інтелект зведено до набору сервісних функцій, і ці дві ідеї поєднуються — й можна отримати розумну істоту без свободи волі. Проте єдиний приклад розумної істоти — тобто нас — передбачає свободу волі».
Станом на 2016 рік Бернем так далеко зайшов у напрямі кваліа[30], що релігія тепер дедалі більше визначала його вибір. Наступного року він остаточно навернеться до католицтва. (Після року в Коледжі Томаса Мора, восени 2016 року, він повернувся до Дартмута вивчати математику.) На його думку, Кремнієва долина відкрила йому цілком новий погляд на людство. І цей погляд змусив його цінувати, що насправді означає бути свідомим — як людина, зокрема. Тепер він зосереджений на всьому, що є в нас незапрограмованого.
У Коледжі Томаса Мора він написав есей про унікальний погляд людини на час. У певному сенсі він був зворотним боком ідей Курцвейла, але в чомусь схожим:
«Людина за своєю природою не може бути суто тілесною, позаяк її неможливо повністю пояснити за допомогою тілесного. Людина сприймає себе, принаймні незначною мірою, частиною божественного одкровення. До ангела, сутності, що живе у Вічності, пророче одкровення не застосовне, бо вони сприймають усю повноту Часу воднораз. Для тварини, що не володіє засобами для уявлення форм поза межами часу, пророче одкровення неможливе. Відповідно до Томи Аквінського, людина визначається як унікальна істота, «що складається з душі та тіла», і ця єдність найчіткіше пояснюється у феноменах, які містять у собі поєднання вічного й тимчасового. Людина — це єдина істота, яка може водночас дивитися на Час і Вічність і через одкровення оцінювати Час із погляду Вічності».
Зі зворотної виграшної позиції Курцвейл перегукується з думками Бернема. «Незабаром ми житимемо вічно, захопимо Всесвіт, пануватимемо у Всесвіті», — казав він. Сингулярність, на його думку, наблизить нас до надприродного. Зрештою, ми вже можемо телепортуватися — принаймні у вигляді голограми. «Космос не дуже розумний, тож ми, врешті-решт, завоюємо Сонячну систему й станемо, по суті, богоподібними». Він ковтнув ще одну допоміжну пігулку й сів у свій гібридний протосамокерований «лексус». «Одного разу ми подолаємо швидкість світла й наблизимося до Бога, як ніколи раніше», — сказав він, вилітаючи з-за рогу на трасу. «Ми будемо Богом».
Післямова
За даними першої директорки програми Даніел Стречмен, з першого набору стипендіатів 2011 року, включно з Лорою Демінґ, Джоном Бернемом, Полом Ґу і Джеймсом Праудом, лише приблизно один із десяти повернувся до коледжу. Проте коли так траплялося, то стипендіати робили це дуже рішуче. Іден Фулл створила систему сонячних батарей, але вона завжди планувала повернутися до Принстонського університету. Однак після повернення вона так втомилася від обов’язкових курсів, зокрема риторики й культурних студій (останні вона вивчала на практиці під час своїх подорожей Африкою), що знову покинула університет.