У щоденнику Жильцова був докладний запис, який помітно вирізнявся стилем. Ми назвали його «виправдним», хоча в прямому розумінні слова Жильцов не виправдовувався. Просто незабаром після виходу з Якутська, коли «Зоря-2» вже йшла вниз по Лені, він записав у щоденнику, що екіпаж шхуни не укомплектований повністю і що десь у дорозі доведеться найняти ще одного матроса; Жильцов докладно аргументував це, а через сторінку ми знайшли коротку, з двох рядочків помітку: на борт шхуни взято матросом С. С. Розанова. Нам здалося дивним, що Жильцов сам найняв матроса: екіпаж звичайно комплектує капітан чи командир корабля. І Жильцов далі сумлінно зазначив, що лейтенант Черкешин рішуче протестував проти взяття на борт ще одного політичного засланця. Однак Жильцов наполіг на своєму.
Цей епізод одразу багато дечого пояснив. По-перше, ми пам’ятали, що Розанов працював разом із Зальцманом на верфі в Якутську, отже, міг найнятись в експедицію там. Очевидно, щось перешкодило цьому. Ми всі погодилися з думкою, що за Розановим, на відміну від Зальцмана, був суворіший нагляд, і місцеві власті не дозволили йому поїхати з експедицією: все-таки експедиція мала намір вийти до берегів Америки… Розанов намагався потрапити до складу експедиції, і Жильцов, який не міг не знати про думки властей, але співчував йому, допоміг; Розанов приєднався до експедиції уже в дорозі, незважаючи на протест лейтенанта Черкешина…
Вийшовши з гирла Лени в море Лаптєвих, «Зоря-2» взяла курс прямо на Новосибірські острови. Море вже звільнилося від криги, і шхуні траплялися лише поодинокі, поїдені водою крижини, які легко кришилися під форштевнем. Через кілька днів «Зоря-2» підійшла до острова Васильєвського, розташованого на шляху до Новосибірських островів. Цей острів відкрив ще в 1815 році якут Максим Ляхов, коли йшов кригою з гирла Лени на острів Котельний і збився з дороги. Жильцов, мабуть, не знав про те, що острів Васильєвський докладно описала в 1912 році Російська гідрографічна експедиція на суднах «Таймир» і «Вайгач». У щоденнику Жильцова теж є характеристика острова, зазначено, що він невеликий за розмірами і невисокий, складається з піщаноглинистих порід та льоду, і хвилі енергійно руйнують його береги. Не затримуючись біля цього острова, «Зоря-2» пішла далі, до Котельного, і, скориставшись сприятливими льодовими умовами, зробила спробу обійти Новосибірські острови з півночі. Це їй вдалось, і «Зоря-2» пройшла на північ далі, ніж усі інші судна, які були тут до неї. Але одного разу Жильцов помітив на хмарах характерний крижаний відблиск, і наступного дня важкі пакові крижини перегородили шхуні шлях… Деякий час «Зоря-2» лавірувала біля крижаної кромки, сподіваючись діждатися розводдя, але потім змушена була відступити і взяти курс на острів Беннета, ще в минулому столітті відкритий Де Лонгом — останнє пристанище Толля і його супутників…
«Зоря-2» відвідала місця, де мала бути Земля Саннікова, і… не знайшла її. Жильцов присвятив цьому кілька сторінок щоденника — дуже цікавих сторінок. Він наводив факти, які свідчили, що Землі Саннікова немає, але… він вірив людям, які бачили цю землю, і тому вважав, що питання лишається відкритим. Нам було приємно читати запис, де він твердив, що немає жодних підстав сумніватися ні в чесності Саннікова, який зовсім не збирався приписувати собі незроблені відкриття, ні в науковій сумлінності Толля. Вони, як і багато інших дослідників Арктики, писали тільки про те, що бачили, — так майже дослівно сказано в щоденнику Жильцова.
Нас дуже зацікавили характеристики учасників експедиції, зроблені Жильцовим; м’які, доброзичливі, а тому, безумовно, правдиві, вони допомогли нам зрозуміти взаємини між учасниками експедиції, а пізніше з’ясувати і причину трагічних подій у Долині Чотирьох Хрестів…
Черкешин — командир корабля, лейтенант… Досвідчений моряк, прекрасний навігатор, він уже не раз брав участь в арктичних плаваннях; та особливо — з деякою тривогою — підкреслював Жильцов такі його риси: розумний, сміливий, але впертий і зарозумілий, вимогливий до жорстокості, прихильник крутих заходів, неприязно ставиться до молодших чинів і якутів.