Теоретичне заняття.
Інгредієнти (на 8 персон): склянка не розбавленого водою кокосового молока, склянка пальмової олії, кілограм крабів.
Для заправки: три зубчики часнику, сіль за смаком, сік лимона, коріандр, петрушка, зелена цибуля і дві ріпчасті, півсклянки солодкого оцту, перець, півкілограма помідорів. Згодом: ще чотири помідори, цибулина, перець.
Практичне заняття:
Натріть на тертці кілька цибулин, розтовчіть часник у ступці: цибуля і часник зовсім не смердять, зовсім, це, шановні, просто найдухмяніші овочі. Наріжте дрібно коріандр, петрушку, кілька помідорів, трохи зеленої цибулі і додайте половинку солодкого перцю. Вимішайте все з оливковою олією і дайте цій ароматній суміші настоятися. (Ці дурепи вважають цибулю смердючою, та що вони тямлять в істинних чистих пахощах? Гульвіса любив сиру цибулю, тому його цілунки обпікали).
Цілі краби слід гарненько промити в лимонній воді: так, щоб вимити весь бруд, але не позбавити їх запаху моря. Потім їх слід один за одним занурити в соус і викласти на сковороду. Залишки соусу обережно вилити на краби, але повільно, бо страва дуже делікатна.
(Ах, це ж була найулюбленіша Гульвісина страва!)
Візьміть чотири добірних помідори, солодкий перець, цибулину, наріжте все це кружальцями і красиво розкладіть на тарілці. Краби повинні настоятися зо дві години і як слід увібрати в себе соус. Потім поставте сковорідку на вогонь.
(Гульвіса завжди сам ходив купувати краби у свого постійного продавця на ринку…)
Коли краби будуть майже готові, додайте кокосового молока, і вже перед тим, як зняти їх з вогню, полийте пальмовою олією.
(Він щохвилини куштував соус, ніхто не мав такого витонченого смаку.)
Це найвишуканіша, найніжніша страва; хто зуміє її приготувати, може достоту вважати себе досконалою кулінаркою. Та якщо відчуваєте, що не впораєтеся, краще не беріться взагалі, адже не кожен має вроджений кулінарний хист.
(Це була найулюбленіша страва Гульвіси, ніколи більше не подам її до свого столу. Ніколи більше не вчепиться він зубами у краба, а губи його не пожовтіють від олії. Ах… ніколи більше він не поцілує мене! Ніколи більше не обпече моїх вуст своїм пекучим від сирої цибулі поцілунком!)
НА СЬОМИЙ ДЕНЬ ПО СМЕРТІ ГУЛЬВІСИ У ЦЕРКВІ СВЯТОЇ ТЕРЕЗИ ВІДБУЛАСЬ ЗАУПОКІЙНА СЛУЖБА, ЯКУ ВІДПРАВЛЯВ ДОН КЛЕМЕНТЕ НІҐРА; під куполом храму мерехтіла блакитно-прозора зоряниця, її світло линуло від моря, над яким височіло святилище. Церква нагадувала корабель, готовий відчалити від берега, — звідусіль лунали схлипування й співчутливий шепіт, адресований доні Флор, яка уклякла перед вівтарем, вся в чорному, у мереживній, позиченій у дони Норми, мантильї, що прикривала її волосся, заплакані очі та вервицю в молитовно складених руках. Одначе присутні перешіптувалися, співчуваючи їй не через втрату чоловіка, а тому, що свого часу вона його здибала. Схилившись перед вівтарем, дона Флор нічого не чула, немов у церкві не було нікого, крім неї, священика та духу покійного Гульвіси.
Перешіптування старих вівтарних щуриць, які ненавиділи сміх і радощі, піднімалося вгору разом із димом ладану і вже ставало загрозливим:
— Цей відступник і на молитву не заслуговує…
— Та якби не ця свята жінка, то, либонь, вечірку замість заупокійної влаштували, з танцями і всіма наслідками…
— Його смерть для неї справжнє звільнення…
Навіть дон Клементе, промовляючи біля вівтаря молитви зі стародавніх книг за душу покійного Гульвіси, всією своєю впокореною плоттю відчував у чарівливій атмосфері щойно зародженого світанку злісне вторгнення, демонічну присутність Люцифера або Ешу[9], радше таки Ешу, який упевнено розгулював собі під куполом. Чому вони не дають Гульвісі спочити з Богом? Дон Клементе добре знав небіжчика. Гульвіса любив прийти на монастирське подвір’я поговорити; вмощувався на кам’яну огорожу і розповідав різні історії, що не завжди були доречні серед святих стін, проте священик завжди уважно вислуховував його, адже цікавився і намагався зрозуміти життя кожного.
У коридорі між нефом та ризницею було споруджено щось на зразок вівтаря, де красувався вирізьблений з дерева ангел — скульптура невідомого автора XVII століття, — який дуже нагадував Гульвісу. Здавалося, Гульвіса був моделлю для скульптора: той же невинний і водночас безсоромний, ніжний і зухвалий вираз обличчя. Ангел стояв навколішках перед скульптурою святої Клари, пізнішої роботи у стилі бароко, і простягав до неї руки. Якось дон Клементе повів Гульвісу до вівтаря, щоб показати ангела; йому було цікаво, чи помітить той схожість? Побачивши ангела, Гульвіса розсміявся.
8
Мокека — збірна назва низки страв традиційної бразильської кухні. Найчастіше готують із риби, але є варіанти з креветками, крабами, омарами та іншими морепродуктами.
9
Ешу — язичницький божок африканських племен та Латинської Америки, який уособлює демонічні, непередбачувані та ворожі для людини сили.