Утім, не минуло й півроку після медового місяця, як з дони Розилди поперла її справжня сутність, і невдовзі зять уже казав знайомим: «Хіба лише Христос зміг би витримати життя поруч із доною Розилдою, та й то мав би спершу спробувати, бо, либонь, і Спасителю терпіння забракло».
Так і переїхали молодята туди, де дідько каже «добраніч», у Кабулу, далеко за місто. Мораїс волів їздити, стоячи на одній нозі в переповненому трамваї, що волочився, немов черепаха, та ще й протягом свого нескінченного шляху час до часу сходив із рейок, а тому весь час запізнювався; волів виходити з дому вдосвіта, щоб встигнути до відкриття в майстерню, розташовану поблизу Ладейра-дос-Ґалес; він ладен був жити в дрімучому лісі, де шипіли отруйні гримучі змії, панували Ешу і вільно блукали стежками містичні духи кандомбле[17], завдаючи людям усілякого лиха; він був згоден на будь-що, аби тільки не під одним дахом із тещею. Що йому якісь гримучі змії чи Ешу!
На другому поверсі будинку на Ладейрі-до-Алву залишилася квітнути лише юна Флор — чарівна дівчина з ніжним личком, високими грудьми і пишними стегнами — і дона Розилда, яка ставала чимраз уїдливіша й скаженіша. Після від’їзду Розалії всі свої надії і сподівання вона покладала лише на молодшу дочку; Флор була її останнім козирем у боротьбі за високе становище у суспільстві, в якій вона стільки разів зазнавала поразки.
Попри все, дона Розилда не втратила силу духу, не похитнулось її неухильне бажання піднятися вгору соціальною драбиною, що вела б її у світ багатіїв. Безсонними ночами (часто вона не могла заснути, вибудовуючи нові стратегії) дона Розилда твердо вирішила, що її молодша донька не дістанеться ще одному якомусь Мораїсу. Для Флор вона обере достойного чоловіка, справжнього аристократа, дипломованого лікаря або ж багатого комерсанта. Дона Розилда готова була чіплятися зубами і нігтями, щоб відвоювати той її останній бастіон. Такого, як із Розалією, вона більше не допустить. На відміну від Розалії, Флор була слухняна і розсудлива, її не лякала перспектива засидітися в дівках, вона не базікала щомиті про заміжжя і не обурювалася, коли мати заборонила їй фліртувати з пересічним службовцем, продавцем із крамниці дріб’язку і португальцями, які торгували в хлібному магазині. Вона спокійно корилася, не здіймала галасу, не замикалася в спальні, погрожуючи самогубством, як це робила Розалія, коли дона Розилда, дбаючи про її майбутнє, забороняла навіть щонайневинніше кокетство. І ось результат — Розалія заміжня за цим нікчемою, навіть не комерсантом, а простим механіком, робітником! Який жах! Та його становище у суспільстві ще нижче за їхнє! І нехай він хороший майстер, нехай непогано заробляє, нехай — хороший чоловік для її дочки, але річ у тім, що з ним Розалія не лише не піднялася вгору по суспільній драбині, а й опустилася ще нижче, завдавши чималих клопотів доні Розилді, яка, звісно ж, розраховувала зовсім на інше. О ні, з Флор усе буде інакше, більше дона Розилда так не помилиться.
Поки дона Розилда виношувала плани і будувала стратегії, Флор ставала дедалі відомішою викладачкою кулінарного мистецтва, зокрема баїянської кухні. Флор змалечку розвивала Богом даний талант, іще в дитинстві вона шаруділа рецептами і гримала баняками, переводила сіль, цукор і продукти на різноманітні соуси. Вона весь час діставала замовлення на баїянські страви, її часто просили допомогти приготувати ватапу[18] і ефо[19], мокеку[20] і шіншін[21] як для найбільших свят, так і для сімейних вечорів у тітки Літи й Дороти Алвес, де збиралося багато гостей, тому їжі готували з запасом. Згодом про талант Флор дізнавалося дедалі більше людей, до неї приходили по рецепти, а багатії запрошували до себе додому з проханням навчити готувати ті чи ті особливо складні страви, заправки та соуси. Дона Детінья Фалкау, дона Ліжія Оліва, дона Лаурита Таварес, дона Івані Силвейра та інші «впливові» сеньйори, дружбою з якими дуже пишалася дона Розилда, рекомендували її своїм подругам, тому Флор не сиділа склавши руки. Саме одна з цих вельмишановних пані подала ідею започаткувати школу, де проходитимуть теоретичні та практичні заняття, вона ж зголосилася платити за це, запевнивши Флор, що то достойна винагорода за працю чудової викладачки й до того ж хорошої подруги, а не оплата послуг кухарки. До таких улесливих хитрощів вдавалася Луїза Силвейра, знатна сержипійка, надзвичайно винахідлива і дворушна особа.
17
Кандомбле — афро-бразильський культ поклоніння духам ориша, пов’язаний зі стихіями, різними видами людської діяльності та духовними аспектами буття.
18
Ватапа — страва з молюсків, перемелених зі шматочками риби, зварених в олії денде з додаванням соку кокосів і шматочків хліба. Страва подається з білим рисом.
19
Ефо — печеня з креветок і різноманітного зілля, приправлена олією пальми денде та перцем.
21
Шіншін — печеня з курки з тертою цибулею і часником, пальмовою олією, сушеними креветками і насінням гарбуза або кавуна.