Та якщо вечірка затягувалася, то до ночі весь його оптимізм і хороший настрій кудись випаровувалися і до кінця гулянки Мірандау починав нарікати на свою долю, безжально ганити себе і критикувати, згадуючи дружину — безневинну жертву його деградації, чотирьох дітей, які залишилися без їжі, і всю родину, якій загрожує виселення, поки він марнує життя в гральних кублах і борделях. «Я жалюгідний розпусник, ница падлюка». Таким був цей простий і порядний хлопець, коли його мучила совість. Утім, ця друга сутність Мірандау проявлялася досить таки рідко і тільки після дуже затяжних пиятик.
Проте зараз, о пів на дванадцяту ночі, на вечірці у майора Пержентино Піментела, відставного офіцера військової поліції штату, Мірандау був усім задоволений і сповна налаштований на душевну бесіду з доною Розилдою. Він щойно від пуза наївся, скуштувавши всі страви, а деякі навіть по кілька разів. Столи гнулися від усіляких баїянських наїдків.
Ватапа і ефо, абара[22] і каруру, мокека з крабів, креветок і риби, акараже і акаса[23], шіншін, рис із вудженим м’ясом і перцем, а крім того, гори смажених курчат та індиків, свинячі окости і смажена риба для тих недоумків, які ще не оцінили смак олії денде (Мірандау, набивши повні щоки їдла, запевняв, що не перевелися на цьому світі плюгаві добродії, здатні на будь-яку ницість). Цю неймовірну кількість їдла рясно запивали алуа[24] кашасою, пивом і португальським вином. Уже багацько років майор щороку влаштовував таке свято, дотримуючись суворої клятви вшановувати традиції кондомбле, відколи божества ориша врятували йому дружину, якій загрожувала смерть через камені в нирках. Він не жалів грошей, які цілий рік заощаджував і з радістю витрачав за один вечір. Отже, Мірандау наївся до гикавки — він любив попоїсти, а ще більше любив випити — і зараз, ситий, ледь дихаючи від такої кількості їдла й алкоголю, він жадав лише цікавої бесіди, що добре сприяє травленню.
У залі вирувало аргентинське танго під чудову музику Жоаузіньйо Наварро, найвідомішого піаніста Баїї. Деякі жителі з особливо витонченим музичним смаком, як, скажімо, суддя Кокейжо, вмикали радіо, тільки щоб послухати композиції у його виконанні. І чи, бува, не його гра на світанку в «Табарисі» змусила всіх забути про втому? Було дуже важко його запросити на приватні вечірки, адже часу на такі аматорські дрібниці він зовсім не мав. Одначе майорові він не міг відмовити і завжди приймав його запрошення, оскільки колись давно старий не раз ставав йому у пригоді.
Мірандау доброзичливо поглядав на пари, які кружляли у танці, аплодував неперевершеній грі Жоаузіньйо, всміхався сусідці і запевняв, що на цій вечірці немає фасонистіших юнаків, ніж він і Гульвіса. Потрапити на свято майора Тиририка (як прозвали хвацького Пержентино хлопчаки з Ріо-Вермельйо) вважалося майже непосильною місією, так, це нелегка справа і вдасться там опинитися чи ні було метою не одного парі. Мірандау був на сьомому небі від щастя: нарешті їм із Гульвісою вдалося подолати бар’єр, споруджений майором, нарешті важкі, замкнені на ключ дубові двері, що відчиняються лише перед запрошеними близькими і давніми друзями родини, розчахнулися й перед ними. Більше того, їх обох прийняли з розкритими обіймами майор і дона Аврора, його дружина, яка ще прискіпливіше за майора стежила, щоб їхній дім відвідували тільки гідні і шановні гості. А на вулиці жвавий натовп роззяв, які гідно програли парі та з гіркотою визнавали свою поразку, коли Гульвіса і Мірандау, перекинувшись кількома словами з майором Тиририкою, під гучні вигуки дони Аврори увійшли в будинок. І як же їм це вдалося?
Мірандау зітхнув, погладжуючи своє вщерть набите черево і блаженно всміхнувся. Повз нього протанцював Гульвіса, обіймаючи гарненьку пухкеньку мулаточку, справну дівку — кров із молоком! — бо ж хлоп не пес, на кістки не кидається — з виразними зеленими очима, ніжною бронзовою шкірою, розкішними стегнами і принадними грудьми.
22
Абара — квасолевий пиріг із креветками, приправлений соусом з солодкого перцю і олії денде.
23
Акаса — суміш рисової і кукурудзяної каш, загорнута в бананове листя. Подається з молоком та цукром.
24
Алуа — освіжаючий напій, заквашений на ананасовій шкірці, імбирі та інших фруктах, подається з лаймом і льодом.