Выбрать главу

— Починаю, друже, нове життя… Їй-бо, з завтрашнього дня…

Гульвіса ніколи таке не казав. Авжеж, він був закоханий, він збирався одружитися, але це аж ніяк не означало, що він готовий відмовитися від своїх звичок, ігор, дурисвітства, рік пійла і вуличних колотнеч, куди ж без нього борделі та казино?

11

МОРЕ ТРОЯНД, НЕОЗОРІ ГОРИЗОНТИ, ЧИСТЕ БЛАКИТНЕ НЕБО, МИР І ЗЛАГОДА панували в закоханих Флор та Гульвіси. Аж ось, мов грім серед ясного неба, наче нізвідки налітає буревій, напливають чорні, свинцеві хмари, спалахує кривава війна, кохання Флор і Гульвіси заборонене.

Дещо збентежений усвідомленням власної провини за те, що сталося, — бо хіба ж не він заклав такий ненадійний фундамент оцього карткового будиночка, що не втримався навіть від найменшого подиху небезпеки? — Мірандау, з філософськими нотками у голосі, повчально зауважив:

— Отак завжди… Ну чому в нас немає жодних гарантій? Жодних… Онде навіть мотор вантажівки після ремонту і той отримує на півроку гарантію… А люди? Варто лише подумати, що нарешті все починає налагоджуватися, ставати на свої місця, аж раптом усе летить шкереберть, усе важливе і найдорожче сходить на пси, обертаючись купою попелу на життєвому згарищі…

На думку Мірандау, саме так з Гульвісою і сталося, й не було жодного шансу відновити в очах дони Розилди репутацію чиновника губернаторської канцелярії. Зрештою, це стосувалося й дони Флор… А якого ще ставлення він міг від неї очікувати, коли вона взнала правду? О, Мірандау добре тямився на цих лагідних і покірних дівчатах: варто лише натякнути на зловживання їхньою довірою, як вони гордо задирають носи і стають неприступні.

— І повір мені, дівочий гнів уже як вийде з берегів… — песимістично констатував він.

Нікчема, сволота, негідник, мерзотник! Ні, доні Розилді бракувало нищівних слів, щоб висловити лють на цього покидька й обурення його шахрайством. Ще вчора вона вважала Гульвісу ідеальним нареченим для своєї доньки, називала його мало не святим, возвеличуючи до небес. А сьогодні — радше віддасть доньку за поліціанта, злочинця, довічно ув’язненого вбивцю, лише не за цього виродка. Дізнавшись від сусідів про такі безапеляційні заявочки дони Розилди, Мірандау, якого і так жерли докори сумління, міг усе-таки реалістично поглянути на речі: якщо після цього всього Гульвіса і надалі залицятиметься до Флор, то він геть нічого не тямить у жінках. І шкода, бо Гульвіса, який завжди був при здоровому глузді, зараз засліплений любов’ю, він не хотів зрозуміти, що все вже пропало і нічого більше з цим не поробиш. Мірандау замовив собі вина в барі «Тріунфо»: мав хоч трохи розвіятися.

А Гульвіса і не збирався відновлювати свою репутацію, щоб якось угамувати лють дони Розилди, тієї чортової баби, бісової відьми та ницої лицемірки. Не збирався він і розривати стосунків із Флор, назавжди втрачати її приємну усмішку, спокійну ніжність і пристрасні зітхання. Навпаки, він рішуче надумав одружитися з нею. Зрештою, головне — їхня ніжність, їхнє взаєморозуміння, їхній світ, усе решта — лише дурний жарт. Адже Флор полюбила Гульвісу не за вигадану посаду і суспільне становище, якого він насправді не мав, і тим більше не за гроші, яких у нього теж не було.

Найдужче в цій історії Гульвісу вразило те, що викрила його Селія, його протеже, ця крива дурепа, яка завдяки його втручанню працювала зараз вчителькою. Саме вона здійняла увесь цей ґвалт, докопалася до істини і виказала Гульвісу доні Розилді. Захекана Селія дошкутильгала на другий поверх у такому хвилюванні, що їй аж перехопило подих і заледве могла два слова докупи зліпити, втім, вигляд у неї був аж надто самовдоволений.

Кажете, «великий чиновник»? Та на сходах палацу його ноги зроду не було; єдиний палац, який він справді постійно відвідує, — то це «Палас», притулисько всіх шулерів, розпусників і шльондр… Авторитет, кажете? Та він авторитетний хіба серед найдешевших повій, власниць борделів і шулерів. Кажете, чиновник канцелярії губернатора? Та якби він тільки наважився ввійти до кабінету губернатора, його негайно затримали б і кинули в буцегарню. А як тоді її влаштували викладачкою? Ой, краще взагалі про це не думати, хтозна, до яких махінацій вдався цей каторжний пройдисвіт.

Як же Селії, цій непримітній вчительці початкових класів, вдалося розплутати весь цей клубок брехні, викрити в усіх подробицях той фарс, який Гульвіса розігрував перед доною Розилдою, не викликавши в неї й натяку на сумнів, жодного бажання вхопитися бодай за якусь соломинку в цьому океані брехні? Чим пояснити її завзяття у викритті цього байкаря і дешевого спокусника?