Тільки залишившись наодинці зі своїм покійним чоловіком, дона Флор остаточно зрозуміла, що тепер вона вдова, що ніколи більше не побачить Гульвіси, як і не зомліє від насолоди в його обіймах. З тієї миті, як трагічна звістка про загибель її чоловіка почала передаватися з вуст в уста і дійшла до неї, аж до прибуття катафалка дона Флор була немов в туманному сні і сон той був поганий, і водночас якийсь бентежний: приголомшлива новина, сповнений сліз шлях до площі Другого Липня, мертве тіло її коханого чоловіка, співчутливий натовп, який будь-що намагався розрадити її і подбати про неї, нелегка дорога до пустого дому мало не на руках дони Норми і дони Жізи, розради професора Епамінондаса і Мендеса. Все це сталося так стрімко і ґвалтовно, що у дони Флор навіть не було часу усвідомити смерть Гульвіси.
З місця події тіло померлого забрали в морг, а дону Флор і на секунду не залишали на одинці. Цієї карнавальної неділі вона раптом стала центром уваги не лише своєї вулиці, але й усього кварталу. І доки не привезли до її пустого дому померлого Гульвісу, загорнутого в брудне простирадло, доки не вручили їй маленький барвистий вузлик із костюмом баїянки, доти до дони Флор не припинялося безперервне паломництво сусідів, знайомих і друзів, які висловлювали щирі співчуття, втішали і підтримували її. Дона Норма і дона Жіза геть забули про свої буденні клопоти, і без того закинуті через карнавал, і повністю доручили їх виконання покоївкам. Вони ані на крок не відходили від дони Флор, намагаючись передужчити одна одну у виявах підтримки та розради.
А на вулиці вирував Карнавал, сунув люд у химерних костюмах, танцюючи або даючи вистави. Гучно грали оркестри, дзвеніли тамбурини та маракаси, гупали барабани. Час від часу дона Норма, не в змозі більше боротися з собою, визирала у вікно, перекидалася жартами зі знайомими перебраними учасниками карнавалу, розповідала про смерть Гульвіси, аплодувала оригінальному костюму або дотепній витівці. Іноді, коли щось їй особливо подобалося, вона кликала дону Жізу. Під вечір, коли у супроводі юрби, яка кружляла самбу, на вулицю вийшли «Сини моря» зі своєю винятковою постановкою, навіть дона Флор, ледь стримуючи сльози, підійшла до вікна, щоб поглянути на них; тих найочікуваніших, найцікавіших «Синів моря», що про них газети писали як про безумовно найкращу процесію баїянського карнавалу. Не показуючись натовпу, дона Флор визирала з-за широких плечей дони Жізи. А дона Норма, геть забувши про пристойність, а про небіжчика і поготів, захоплено зааплодувала.
Так тривало весь день, від самісінької новини про смерть Гульвіси. Навіть дона Нансі, гонорова аргентинка, яка недавно оселилась на цій вулиці, дружина похмурого власника фабрики керамічних виробів Бернабо, відкинувши свою пиху, висловила співчуття доні Флор (показавши таким чином, що вона приємна і вихована особа) і запропонувала їй допомогу, обмінюючись із доною Жізою власними міркуваннями на тему швидкоплинності та непевності нашого життя.
Як ми бачимо, дона Флор справді не мала часу усвідомити свій новий стан і прийняти такі гіркі зміни у житті. І тільки коли Гульвісу привезли з моргу і голого поклали на подружнє ложе, де стільки разів вони пристрасно кохали одне одного, тоді і саме в той момент дона Флор усвідомила смерть свого чоловіка і сповна відчула себе вдовою. Ніколи більше він не оволодіє нею на цьому кованому ліжку, не зніме сукню і комбінацію, не кине простирадло на нічний столик, оголивши найпотаємніші закутки її тіла, не припаде вустами до кожної клітинки, змусивши її тремтіти від нестримної насолоди.
«Ніколи вже!..» — подумала дона Флор, до горла підступив клубок, підкосилися ноги, тільки тепер вона зрозуміла, що це кінець. Стояла мовчки, без сліз, без емоцій, далека від дійства, що відбувалося надворі, одна віч-на-віч зі смертю. Лише вона і схололе Гульвісове тіло, вона і повна відсутність її чоловіка. Їй більше не доведеться чекати його до світанку, ховати від нього гроші, отримані від її учениць, спостерігати за його залицяннями до найкрасивіших з них, терпіти побої, коли він напивався й був без настрою, і червоніти від пекучих кпин їхніх сусідів. Їй не доведеться більше коритися його жагучому бажанню, сповна відкриватись його палким дотикам, забувши про сором заради торжества любовних утіх. Клубок у горлі душив її; дона Флор раптом відчула пекучий біль у грудях, ніби її пронизав гострий кинджал.