Володимир Ар 'єв:
— Такі дії підпадають під статтю 171 кримінального кодексу — перешкоджання роботі журналіста. Редактор «Закритої Зони» Олена Кочкіна написала заяву в прокуратуру Донецької області. Але там слідчі чомусь не захотіли звертати увагу на відеозапис подій і не побачили мотиву для порушення кримінальної справи за очевидним фактом перешкоджання журналістській діяльності.
Таке враження, що місцева прокуратура просто не хоче сваритися зі впливовими особами і готова закривати очі на очевидні протиправні дії з їхнього боку. Ми, принаймні, в цьому пересвідчилися наочно.
На Донеччині все залишається так, як і було до зміни влади. Тут досі керує клан, який стоїть над долями простих мешканців області.
Сергій Приймачук, начальник міліції м. Слов'янськ у 1994–1999 pp.:
— Донецкий регион — он специфичный. И народ уже устал оттого, что здесь нет власти.
Валерій Карпенко, генеральний директор ТОВ «Тяжпром-комплекс»:
— Все удивлены, что после революции должно было что-то измениться. В области абсолютно ничего не изменилось! Все перекрашиваются сейчас. Нигде ничего не меняется, ничего! Кошмар. Смотришь по телевизору — в Украине что-то делается, а у нас ничего.
Ні візит президента Ющенка, ні поїздка держсекретаря Зінченка на Донбас нічого не змінили. Клан досі почуває себе добре і відновлює тиск на мешканців регіону, готуючись до реваншу.
Володимир Ар'єв:
— Умови для реваншу зручні — клан ніхто не чіпає, навіть з боку колишніх революціонерів лунають пропозиції домовитися з Ахметовим. По вже заведеним кримінальним справам правоохоронці нічого не можуть довести і притягти винних до суду. А всередині нової влади іде боротьба за внутрішні повноваження та за, як кажуть, близькість до тіла Ющенка, що дуже нагадує часи Кучми. Ще навіть не встигли висохти чорнила на сторінках історії колишньої влади.
Дончани при цьому готові міняти своє життя, позбавлятися страху. Донецькій регіон — могутній та працелюбний — не бажає бути закритою зоною для усіх, крім кримінальних олігархів. Але люди не бачать відповіді від тих, хто обіцяв покінчити з корупцією, бандитизмом і кланами. 3–4 місяці для нових правителів держави, звичайно, не час. Тільки тенденції насторожують. І тому мешканці області щиро побоюються того, що вони можуть стати двічі ошуканими — і кланом, і тими, хто обіцяв його перемогти».
«5 канал», «Закрытая зона»
«В канун четвертой годовщины со дня гибели журналиста Игоря Александрова в Луганском апелляционном суде может начаться судебный процесс над членами краматорской ОПГ «17-й участок».
Именно им предъявлено обвинение в совершении ряда тяжких преступлений, в ряду которых заказное убийство Александрова — одиннадцатый эпизод. И не последний. Потому что, даже находясь в СИЗО под неусыпным оком спецохраны, лидер ОПГ Александр Рыбак спланировал очередное заказное убийство.
Как удалось предотвратить почти неминуемое отравление благодаря перехвату разговора по мобильному телефону между Рыбаком и доставщиком яда в СИЗО, недавно живописал общественности руководитель следственно-оперативной группы Генпрокуратуры Украины Александр Калифицкий. Это был оперативно растиражированный постскриптум к аресту трех «оборотней». По данным следствия, эта троица имеет прямое отношение к физическому устранению знаменитого бомжа Украины Юрия Вередюка. Если к этим новостям прибавить и финал суда в Артемовске, то для жаждущих справедливости есть повод уверовать в силу Закона. Два сотрудника милиции — Олег Тамбовцев и Евгений Дроздов — лишены свободы (на 6 и 6,5 лет соответственно). Суд счел доказанной их причастность к фальсификации «дела Вередюка» (в «розыске» подставного водителя Сергея Павлюченко). Двое — в тюрьме, четверо — под следствием, еще одиннадцать — под судом. Итого 17 разоблаченных лиц.
Есть резон итожить также и кладбищенские потери следствия. Умер от побоев недопрошенный пострадавший Александров. Умер отравленный и не признавшийся в своем псевдокиллерстве Вередюк. Умер от чахотки сокамерник Вередюка до суда. Пропал без вести (или убит?) наставник Вередюка Игорь Благов. Погибла при взрыве Краматорского морга врач-патологоанатом (документировавшая «естественность» кончины бомжа).
Этот мартиролог может пополниться новыми именами жертв. Почему бы и нет, если заявку на яд для неугодного позволительно заказывать по мобильнику прямо из СИЗО?
От подобных тайн следствия можно потерять чувство реальности. Кто и зачем вдохновенно творит этот перманентный сюр-триллер? Если верить последней официальной интерпретации, убийство Александрова опять раскрыто. Усердие следствия на повторном заходе расследования дало потрясающие результаты. Вместо бомжа-одиночки установлена большая группа убийц. А попутно еще и большая группа всевозможных соучастников-фальсификаторов. Словом, есть что предъявить суду и общественности. Остается вроде единственная интрига — приговор. Для его сроков отсчет вероятен любой: «ошибка в выборе объекта», эксцесс исполнителя или даже неосторожное обращение с битами.