СТАЛА Б.
Брудний худий бомж, який майже нічого не їв за останній тиждень, стояв перед маленьким підвальним віконцем. Але для нього давно не існувало поняття про голод. Не існувало взагалі нічого, крім неї.
Його очі гарячково поблискували, вдивляючись у темряву — там, попереду, лише за два десятки кроків була його таємниця. Він бачив її. Бачив просто зараз. Суха стрімка тінь…
Тільки заради цієї короткої миті він жив увесь цей день, як і попередні… скільки? Утім, це не мало значення. Він міг спостерігати за нею тепер щоночі, очікуючи перед маленьким квадратним віконцем, як одержимий маг перед чарівним дзеркалом. І цього йому було цілком достатньо, щоб жити. Більше нічого…
Він не міг купувати газет, дивитися телевізор і слухати радіо, але з випадкових розмов під час поодиноких вилазок назовні вдень багато чув про появу в місті невловимого загадкового вбивці, монстра, що нападає вночі на людей і відриває їм, немов лялькам, голови…
(«Ти пам’ятаєш собаку?.. Того вечора… Він був прив’язаний до лавки біля дому… Перша зустріч із тінню…»)
Виходило, що його таємниця й жахливий Відривач… Але навряд чи для нього це мало значення.
Головне, він більше не сумнівався, що його поява тут і все, що сталося раніше, включно з тою нещасливою шнурівкою — не було випадковістю.
Ось що тепер має значення.
Все інше — не важливо.
Глава у главі
Одного разу Відривач випадково зустрівся з Ним. 3 ким звела його темна вулиця глибокої безмісячної ночі на окраїні міста, «машина» так і не зрозуміла. Може, Він був просто дивовижним виродком, що несе тягар якої-небудь Великої Недоладності, відкинутий жорстоким світом людей. Чи це був самотній мутант, не здатний навіть усвідомити лиховісну суть власної реальності Або Він — результат певного страшного експерименту А може бути, й мешканець інших світів.
Для обох ця зустріч назавжди залишилася загадкою.
Вони тільки відчули гігантську прірву, що розділяла їх, безодню порожнечі і сторонньості — ще більшу, ніж та, що кожного з них відокремлювала від людей.
І повільно розійшлися в різні боки як породження несумісних світил, яким ніколи не зрозуміти одне одного й більше ніколи не зустрітися…
20 жовтня, 3:44 ночі
За чотири кілометри від підвалу, де виснажений бомж із несамовитою надією фанатика вдивлявся в маленьке віконце, в іншому місці — брудному й холодному — прокинувся й закричав від смертельного жаху десятилітній хлопчик.
Це трапилось, коли його права нога ненавмисно смикнулася в тривожному сні і вдарила по баці, що стояв окремо від інших. Той на одну мить нахилився, і цього було досить, щоб із нього випала людська голова. Вона покотилася по підлозі з тихим шурхотом — так, немов сама обирала напрямок, — і зупинилася біля хлопчикових ніг. Швидше за все, через раптово перерваний сон Артему здалося, що голова має обличчя його матері.
І за секунду до своєї смерті він побачив, що вона збирається його вкусити…
Частина IV
Три візити; Явище
Розділ 1
Немає гіршого ворога…
21 жовтня, 23:01
Щось було не так у цій квартирі. Всі четверо це відчули, коли клацнув дверний замок і вони ввійшли.
Сухорлявий брюнет у модному костюмі спортивного покрою, що був за головного в четвірці, для початку ввімкнув світло в коридорі, кухні й вітальні, оглядаючись. Двоє — здоровань років тридцяти, схожий на боксера завдяки розплющеному носу, і хлопець, роки на чотири молодший із рано посивілими скронями, — почали мовчки розпаковувати дві великі сумки, принесені із собою. Четвертий, обличчя якого мало дурнуватий вираз, не знаючи чим зайнятися, пройшов на кухню і заглянув у холодильник. Головний мигцем подумав, що Косого варто було залишити внизу в машині, від нього тут усе одно ніякого толку.
А може, вся справа в цьому паскудному передчутті?..
Спочатку він навіть не міг визначити, що його насторожило — це маячило перед самими очима, але в той же час зберігало свою невидимість, як повітря.
Можливо… щось в обстановці? Чи…
Взагалі, йому відразу не сподобалася ця затія, а зараз не подобалася ще більше. Прокляття! Якби в нього було хоч трохи часу на роздуми, він міг би знайти й інший спосіб розрахуватися з боргами перед Алексом. Схоже, той і сам прийняв рішення під впливом емоцій, а він погодився. Даремно, не треба було…