— Після кухні перейдете… — продовжив Головний.
Але тут із глибини квартири його перервав моторошний крик Косого.
21 жовтня, 23:06
Алекс поклав слухавку, не дослухавши до кінця запевнень своєї людини.
Цей дзвінок із квартири Германа змусив його засумніватися в потребі помсти колишньому другу й партнеру за вчорашні переговори. Герман не з’явився, і все полетіло до чорта. Компанія втратила на цьому від півтора до двох з половиною мільйонів доларів — це було надто багато. Не смертельно, але багато.
Він буквально сказився, і тому втратив над собою контроль. І, здається, серйозно помилився.
По-перше, за останні тижні він сам почав підозрювати, що з Германом діється щось настільки недобре, що інтереси компанії для нього справді несуттєві, і його ставлення хоча б до важливих переговорів пояснювалося саме цим, а не впертими принципами. Зрештою, хіба це було схоже на того Германа, якого він знав стільки років? Звичайно, спільний бізнес дав помітну тріщину в їхніх стосунках, однак… Якщо згадати їхню останню розмову в офісі компанії, що відбулася приблизно місяць тому — одразу було зрозуміло, що в житті Германа щось справді сталося.
По-друге, дзвінок батька Германа в офіс кілька днів тому підтверджував такий же висновок. Старий повідомив, що не може зв’язатись із сином і сподівається, що Алекс допоможе йому прояснити ситуацію.
Також він згадав, що коли наприкінці вересня батько Гери намагався поговорити з сином, трубку в його квартирі підняв якийсь ненормальний тип, який намагався видати себе за Германа і взагалі «поводився вкрай підозріло». Він цікавився чи Алекс відправив Германа в тривале відрядження у справах компанії? — саме цим пояснив «ненормальний тип» відсутність господаря вдома. Щось змусило Алекса збрехати й підтвердити слова «ненормального типа».
Були й інші причини для міркувань.
Однак учорашній день перекреслив усі зародки розуміння. Втрачені можливості вимагають пошуку винних. Винним був Герман. Злість так засліпила Алекса, що він зробив іще кілька серйозних промахів, — передусім, особисто доручивши підпал квартири Германа людям, із якими разом працював; притому не одному чи двом, а цілій групі. І більше того — не професіоналам. Дурість — властива риса майже всіх емоційних рішень. Мабуть, якби він мав час подумати…
Чорт! Невже він справді може так мстити людині, з якою пов’язане все його свідоме життя?! — ось що було найгірше. І це його злякало, коли він кинув трубку.
Алекс закурив і за звичкою став походжати з кутка в куток. «Добре, що дружина подалася гостювати до родичів в Угорщину», — подумалось. Може, так йому буде спокійніше… — тільки спокійніше що? Виринала якась незрозуміла тривога.
Відчуття чогось недоброго особливо посилилось під час розмови з людиною, що керувала тими трьома недоумками, які мали влаштувати підпал у квартирі Германа.
Якась інтонація, що сковзнула в голосі Головного: Алексу здалося, що той відчуває щось схоже, але ретельно намагається це приховати. Там, у квартирі Германа, щось недобре, щось не так… щось таке, про що навіть не хотілося думати.
«А може, все припинити?»
Він повільно потягнувся до трубки, і помітив, що його рука тремтить.
Звичайно, саме так і треба вчинити. Він зараз же дасть відбій, і його люди повернуться. Усе закінчиться.
Коли рука Алекса опустилася на слухавку, його серце раптом простромило почуття приреченості.
Він зрозумів, що спізнився…
21 жовтня, 23:08
Коли Косий закричав, усі троє заціпеніли.
Першим оговтався Головний. Він мовчки дав знак Сивому й Боксерові рухатися за ним. Ці навіть не намагалися приховати, наскільки їм погано: в обох були перекошені бліді обличчя.
Вони вже перетнули половину вітальні, коли їм назустріч, трохи похитуючись, вийшов Косий. На його обличчі блукала посмішка, якої їм ніколи досі не доводилось бачити: праве око було зизе, і здавалося, що воно може цілком вивернутися зворотною стороною — райдужна оболонка майже зникла десь поруч із переніссям. Головний із відразою подумав, що так можна побачити і власний мозок.
— Якого чорта?.. — він трусонув Косого за плечі. Оскільки з тим нічого не трапилось, він очікував якогось полегшення, але його не було. Навіть навпаки: у нього виникла впевненість, що тепер вони ще більше наблизилися до чогось мерзенного й жахливого, що терпляче спостерігає за ними в цій проклятій квартирі.