Косий безмовно підкорився.
— Усе. Починаємо, — Головний роздав Сивому і Боксеру по блюдечку і свічці. Подумавши секунду, дав і Косому, який вернувся з коридору.
— Запальнички? — він подивився на людей, усі мовчачи кивнули. — Добре, я потім усіх перевірю сам.
Коли усі повернулися, щоб вийти в коридор за каністрами, головний затримав Боксера:
— Ти береш спальню з тим опудалом, — і додав навздогін іншим: — Ви візьмете другу кімнату й вітальню. Я закінчу тут.
Боксер застиг на місці, немов його посилали в пекло.
— Ні! Я туди сам не піду!
— Добре… Ми підемо туди всі разом…
Він указав Боксеру на каністру, а сам подався вперед. У коридорі до нього приєдналися двоє інших.
Головний штовхнув ногою двері спальні, щоб зайти… і наступної миті, коли чотири пари очей метнулися до протилежної стіни, в усіх перехопило подих…
Мумія зникла!
21 жовтня, 23:17
Алекс набрав номер мобільного телефону Головного.
(довго)
Зараз той візьме свою мобілку, і він скасує операцію.
(але звідки це гнітюче передчуття, що він запізнився?.. що вже нічого не…)
Пішов сигнал.
В Алекса завмерло серце — Головний не відповідав.
Звідкись іздалеку на нього насувалося щось темне і безформне…
Алекс відключився й безсило впав на стілець.
Пізно…
Щось стрімко наближалося…
Він продовжував сидіти й майже апатично прислухатися до цього передчуття.
Його рука раптово метнулася до верхньої шухляди столу.
Через мить двері квартири затряслися від важкого удару…
21 жовтня, 23:16
Поки всі троє за його спиною витріщалися на порожню стіну, де мала бути мумія, Головний укотре за цей вечір спробував утримати себе в руках. І йому це знову вдалося — щось його підтримало, може, відповідальність за трьох людей, які були поруч.
Його погляд останній раз сковзнув порожньою стіною.
Усе! Чхати на Алекса! З нього досить!
Головний повернувся до своїх підлеглих і штовхнув найближчого в груди:
— У машину! Швидко!.. — його окрик вирвав їх з оціпеніння.
Почався рух, спершу сумбурний і неосмислений, — Косий першим кинувся бігти через вітальню в коридор, але перечепився за стілець і з гуркотом упав. Боксер, який ішов за ним (досі стискаючи ручку повної каністри), заплутався в ногах Косого й теж ледь не гепнувся; каністра вивалилася з рук, із відкритого горлечка захлюпав бензин.
Головний із Сивим були відразу за ними. Щоб не створювати колотнечі, Головний пропустив Сивого вперед, поки Косий, що вже був у коридорі, кинувся до вхідних дверей.
Головний швидше почув, аніж побачив, що двері нарешті відчинились.
З того моменту, коли Головний скомандував «у машину!», і всі четверо вилетіли з квартири — в об’єктивному часі пройшло якихось сім секунд.
Ніхто, звичайно, не помітив, що з трьох каністр, які залишилися в коридорі, тепер було тільки дві…
Нарешті, вони заскочили в машину.
— Боже… Що це було?.. — тремтячим голосом промекав Сивий. — Мене аж трусить, як подумаю…
— Заткнися! — через плече кинув Головний, що сидів попереду поруч із Боксером, який був за кермом.
— Швидше! — гаркнув Головний на водія, в якого так тремтіли руки, що він не міг завести машину.
— Невже він… воно… А якщо це лігвище Відривача… — знову подав голос Сивий.
— ЗАТКНИ СВОЮ ДУРНУ ПЕЛЬКУ!!! — закричав Головний.
Усіх настільки охопила сліпа паніка, що ніхто не звернув уваги на сильний запах бензину в салоні автомобіля. І що задні двері були відчинені, а замок — зламаний зовні. Косому, котрий крізь них і заскочив у машину, було не до таких дрібниць.
Боксер, якого трусило, мов у лихоманці, ніяк не міг справитись із запалюванням.
— Дай!.. — Головний видер у нього ключі.
При цьому його ліва рука сперлася на спинку водійського крісла.
— Що це? — він підніс до очей мокру долоню, намагаючись розглянути її, і одразу відчув, що й сидить на чомусь мокрому.
Користаючись затримкою, Боксер вирвав у нього ключі назад й нарешті-то потрапив у замок запалювання.
…Раптом кістлява вузлувата рука пробила заднє скло машини і чиркнула запальничкою «Зіппо»…
Тільки один Косий устиг обернутися, щоб на мить побачити переможно усміхнений оскал.
За секунду після того, як салон спалахнув, машина заревіла мотором і зірвалася з місця, з вереском стираючи об асфальт протектори шин. У внутрішній кишені піджака обійнятого вогнем Головного запищав ніким не почутий сигнал мобільного телефону…