Ми не маємо в собі нічого, чим могли б похвалитись. Немає жодної підстави для самозвеличення. Єдиною нашою надією є зарахована нам праведність Христа — результат дії Його Духа в нас і через нас.
Говорячи про віру, треба пам'ятати: приймати незаперечні факти — ще не значить виявляти справжню віру. Існування всемогутнього Бога, правдивість Його Слова — це факти, які не може заперечити навіть сатана з усім своїм воїнством. Біблія говорить: “…і біси вірують, аж тремтять” (Якова 2:19). Але не такої віри очікує від нас Бог. Справжня віра передбачає не тільки визнання Слова Божого, а й підкорення Йому власної волі, повну віддачу свого серця, зосередження на Ньому всіх почуттів. Така віра виявляється у ділах любові й очищає душу. Вона оновлює людину за подобою Божою. До цього людина не підкорялась та й не могла підкорятись Закону Божому; тепер вона знаходить утіху в святих Заповідях і разом з псалмистом вигукує: “Як я люблю Закон Твій! Роздумую про нього цілий день” (Псалми 118:97). Тепер праведні вимоги Закону втілюються в нас, “котрі в Христі Ісусі живуть не за тілом, а за духом” (Римлянам 8:1).
Є люди, які відчули всепрощаючу любов Христа й усім серцем бажають бути дітьми Божими. Однак вони бачать свою недосконалість, вади і через це схильні сумніватись у тому, чи їхні серця оновлені Святим Духом. Таким я хочу сказати: “Не впадайте у відчай!” Нам ще не раз доведеться схилятися до ніг Христа, оплакуючи власні недоліки та помилки, але ми не повинні занепадати духом. Навіть якщо ворог перемагає, ми не покинуті, не відкинуті Богом. Христос знаходиться по правиці Божій, Він заступається за нас! Так писав Його улюблений учень Йоан: “Це пишу вам, щоб ви не грішили. А коли хто і згрішить, то ми маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника” (1 Івана 2:1). Не забувайте слів Христа: “Сам Отець вас любить” (Івана 16:27). Він хоче відновити в вас Свій образ, бачити в вас відображення Своєї чистоти і святості. І якщо ви тільки підкоритесь Йому, то той, Хто почав у вас добре діло, буде здійснювати його до приходу Ісуса Христа. Ревно моліться та зміцнюйтесь у вірі! Зневірившись у власних силах, покладайте надію на силу нашого Відкупителя і прославляйте Його — Цілителя людських душ.
Чим ближче ви до Ісуса, тим більше недоліків помічатимете у власному характері, адже ваш духовний зір загострюється. Порівняно з Його досконалістю ваші хиби стають помітнішими. Це є доказом того, що підступи сатани втратили силу, натомість животворний вплив Божого Духа пробуджує вас. Людина, яка не усвідомлює власної гріховності, не може мати в серці глибокої любові до Ісуса. Душа, що зазнала цілковитої зміни внаслідок благодаті Христа, буде захоплюватися Його Божественним характером. Але якщо ми не бачимо власного духовного каліцтва, то це є безпомилковим доказом того, що ми ще не обізнані з красою та досконалістю Христового характеру.
Чим менше ми схильні звеличувати себе, тим вище оцінимо невимовну чистоту і привабливість Спасителя. Усвідомлення нашої гріховності спонукує нас прийти до Того, Хто завжди може простити. Коли душа усвідомлює свою безпорадність, шукає Христа, Він відкривається їй у Своїй всемогутності. Чим сильніше ми відчуваємо потребу в Ньому і Слові Божому, тим величнішим буде наше уявлення про Його характер і тим повніше ми будемо відображатимемо Його образ.
Розділ 8. Зростання у Христі
Зміна серця, завдяки якій ми стаємо дітьми Божими, називається у Біблії народженням згори. Його можна порівняти з проростанням доброго зерна, посіяного сіячем. Подібним чином люди, котрі щойно навернулися до Христа, повинні, як “новонароджені немовлята”, зростати в “міру повного зросту в Христі Ісусі” (1 Петра 2:2; Ефесянам 4:13). Немов добре насіння, посіяне на полі, вони повинні рости і приносити плоди. Пророк Ісая говорить, що “будуть звати їх дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославився Господь” (Ісаї 61:3). Ці приклади, запозичені зі світу природи, дають змогу краще зрозуміти таємниці духовного життя.
Людської мудрості та знань недостатньо, щоб дати життя навіть найменшій істоті. Рослини і тварини існують лише тому, що Бог наділив їх життям. Так само й духовне життя зароджується у серці людини тільки від Бога. Якщо людина “не народиться згори” (Івана 3:3), то вона не зможе стати спільником того життя, яке прийшов дати нам Христос.
Те ж саме можна сказати і про ріст. Лише завдяки Богові розпускається брунька, а квітка перетворюється в плід. Тільки Його силою розвивається насіння: спочатку “зелень, потім колос, а тоді повне збіжжя в колосі” (Марка 4:28). Пророк Осія сказав, що Ізраїль “розквітне, як лілея… забагатіють хлібом, зацвітуть, наче лоза виноградна” (Осії 14:6, 8). Ісус просить нас: “Подивіться на лілеї, як вони ростуть” (Луки 12:27). Рослини і квіти ростуть не самі по собі, не завдяки власним зусиллям, а тому що отримують від Бога все необхідне для життя. Дитина не може своєю силою чи прагненням додати собі зросту. Так само й ви турботами чи власними силами не можете забезпечити собі духовного зростання. Рослини і діти ростуть тому, що отримують з навколишнього середовища все необхідне для життя — повітря, сонячне світло й поживу. Чим ці дари природи є для тварин і рослин, тим Христос є для тих, хто покладається на Нього. Він для них — “вічне світло” (Ісаї 60:19), сонце та щит (Псалми 83:12); “Він буде Ізраїлеві, як роса…” (Осії 14:6). “Він спаде, як дощ на скошену луку, як краплі, що зволожують землю” (Псалми 71:6). Христос — жива вода, “хліб Божий, що зійшов з неба і дає життя світові” (Івана 6:33).
Бог послав людям незрівнянний дар — Свого Сина — і цим оточив увесь світ атмосферою благодаті — такою ж реальною, як атмосфера, що захищає нашу земну кулю. Всі, хто перебуває в цій життєдайній атмосфері, будуть жити і зростати до повної міри зросту в Христі Ісусі.
Як квітка тягнеться до сонця, щоб під його яскравим промінням набути досконалості форми та краси, так і ми повинні прагнути до Сонця Праведності, щоб у сяйві небесного світла наш характер ставав все більше подібним до характеру Христа.
Той самий урок є і в словах Ісуса: “Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як гілка не може приносити плоду сама від себе, коли не буде на лозі, так і ви, коли не будете в Мені. Без Мене не можете робити нічого” (Івана 15:4—5). Як гілка, відрубана від материнської лози, не може рости і плодоносити, так і ви не зможете жити святим життям, якщо не перебуватимете в Христі. Без Нього ви не маєте життя; ви не маєте сили протистояти спокусі, не можете зростати в благодаті та святості. Перебуваючи в Ньому, ви будете жити повнокровним життям. Отримуючи від Нього життєву силу, ви ніколи не зів'янете і не будете безплідними. Ви будете подібними до дерева, посадженого біля потоків вод.
Чимало людей вважає, що вони самостійно повинні виконати якусь частину цієї справи. Вони вірять, що Христос простив їхні гріхи, і тепер намагаються власними зусиллями жити праведно. Але їхні зусилля даремні. Ісус говорить: “Без Мене не можете робити нічого”. Зростання у благодаті, радість і корисність нашого життя повністю залежать від єдності з Христом. Перебуваючи в Ньому і спілкуючись з Ним щоденно і щогодини, ми зростатимемо в благодаті. Він не лише Засновник, а й Завершитель нашої віри. Христос — Перший і Останній, Він — у всьому. Ісус повинен бути з нами не тільки на початку чи в кінці нашого життєвого шляху, а й на кожному кроці. Давид сказав: “Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй — не захитаюсь” (Псалми 15:8).