Якби послідовники Христа ясно усвідомлювали свої обов'язки, то в язичницьких країнах, де тепер є, можливо, лише один вісник Євангелія, були б тисячі. А хто не міг би особисто брати участі у цій справі, підтримував би його своїми матеріальними засобами, співчуттям і молитвами. Тоді і в християнських країнах більше було б ревної праці для спасіння душ.
Наш обов'язок — працювати для Христа у своїй сім'ї або серед оточуючих нас людей, і немає потреби їхати в далекі країни, залишаючи родинне гніздо. Ми можемо це робити в колі власної сім'ї, в церкві, серед тих, з ким щоденно спілкуємося і зустрічаємося у ділових справах.
Спаситель провів більшу частину Свого земного життя, терпеливо працюючи в теслярській майстерні у Назареті. Небесні ангели супроводжували Володаря життя, коли Він спілкувався із землеробами і трудівниками, які навіть не здогадувались, що Він — Син Божий. Він сумлінно виконував Свій обов'язок і тоді, коли займався Своїм непоказним ремеслом, і коли зціляв хворих або ходив по бурхливих хвилях Галілейського моря. Так і ми можемо жити й працювати з Ісусом, виконуючи найскромніші обов'язки і посідаючи найнижче становище.
Апостол Павло пише: “Кожен із вас, у якім стані покликаний, хай у тім перед Богом лишається” (1 Коринтянам 7:24). Ділова людина може вести свої справи таким чином, що своєю чесністю прославить Бога. Віра справжнього послідовника Христа виявиться у всіх його вчинках, відкриваючи людям дух Христа. У працелюбному і вірному трудівникові може відбитися образ Того, Хто сумлінно трудився, виконуючи найпростішу роботу, коли жив серед Галілейських гір. Кожен, хто називає себе християнином, повинен працювати так, щоб інші, побачивши його добрі діла, могли прославити свого Творця і Відкупителя.
Деякі люди відмовляються служити Христові своїми природними здібностями через те, що інші володіють більшими талантами і перевагами для цієї справи. Поширена також думка, що Богові служити можуть лише ті, які мають особливі дари. Люди навіть думають, що Бог наділив відповідними талантами лише привілейований клас людей на противагу тим, які не мають покликання до цієї праці і не повинні сподіватися на винагороду за неї. Але в притчі про таланти нічого подібного не сказано. Господар, покликавши своїх слуг, кожному доручив особливу справу.
Ми можемо з любов'ю виконувати навіть найскромніші життєві обов'язки, “як Господеві” (Колосянам 3:23). Якщо любов Божа живе в серці, вона неодмінно виявиться й у житті. Ми будемо поширювати навколо себе пахощі Христа і справляти на інших облагороджуючий та благословенний вплив.
Не чекайте особливих нагод чи надзвичайних здібностей, щоб почати працювати для Господа. Не турбуйтесь про те, що буде думати про вас світ. Якщо ваше щоденне життя свідчить про чистоту й щирість вашої віри і люди переконуються в тому, що ви бажаєте допомогти їм, ваші зусилля не будуть даремними. Навіть найскромніші та найбідніші учні Ісуса можуть стати благословенням для інших. Вони можуть навіть не усвідомлювати, що роблять якесь особливе добро, але їх мимовільний благотворний вплив викликатиме потоки благословень, котрі будуть дедалі поглиблюватися й поширюватися, в той час як самі вони можуть і не знати про наслідки цього впливу аж до дня остаточної винагороди. їм і на думку не спадає, що вони роблять щось надзвичайно важливе. Таким людям немає потреби турбуватися про успіх. їм треба спокійно йти вперед, вірно виконуючи справу, доручену Богом. Тоді їхнє життя не буде даремним. Вони будуть щораз більше уподібнюватись Христові. Співпрацюючи з Богом у цьому житті, вони стають здатними до піднесеної праці і світлої радості майбутнього життя.
Розділ 10. Пізнання Бога
Різноманітні шляхи, якими Бог намагається відкрити Себе людям і привести їх до тісного спілкування з Ним. Природа безперервно промовляє до наших почуттів. Людина із щирим серцем буде вражена любов'ю та славою Божою, які відкриваються в ділах Його рук. Уважно прислухаючись, можна почути і зрозуміти, що Бог промовляє до неї через явища природи. Зелені ниви, розлогі дерева, бруньки та квіти; мандруючі хмари, падаючий дощ, дзюркотливі струмки, велич і слава небес — усе промовляє до наших сердець, закликаючи нас познайомитися з Тим, Хто все це створив.
Наш Спаситель пов'язував Свої дорогоцінні повчання з явищами природи. Дерева, птахи, польові квіти, гори, озера та красиве небо, а також події повсякденного життя поєднувалися зі словами правди, щоб люди могли потім пригадувати Його уроки серед метушні та клопотів щоденного життя.
Бог бажає, щоб Його діти вміли цінувати Його діла і могли насолоджуватися простою ніжною красою, якою Він оздобив наш земний дім. Бог любить усе прекрасне, але краса характеру важливіша для Нього, ніж зовнішня привабливість. Він хоче, щоб ми дбали про власну чистоту та простоту, які так приваблюють нас у квітах.
Коли б ми тільки захотіли уважно прислухатися до творіння Божого, що оточує нас, то засвоїли б дорогоцінні уроки послуху та довір'я. Починаючи від зір, які від віку до віку рухаються у Всесвіті невидимим, призначеним для них курсом, і до найменшого атома — все в природі підкоряється волі Творця. Бог турбується й утримує все, що створив. Той, Хто керує незліченними світами безмежного Всесвіту, водночас дбає і про маленького сірого горобчика, який безжурно співає свою простеньку пісеньку. Небесний Отець ніжно піклується про всіх нас: Він бачить, коли ми йдемо на роботу, чує, коли ми молимося. Його око пильнує нас, коли ми увечері лягаємо спати і коли встаємо вранці. Йому відомо, коли багач бенкетує у своєму палаці і коли бідняк збирає дітей довкола убогого столу. Бог знає про кожну пролиту сльозу, і жодна посмішка не залишається непоміченою Ним.
Коли б ми усе це глибоко збагнули, то звільнилися б від зайвих і безпідставних турбот. Наше життя не було б настільки переповнене розчаруваннями, як сьогодні, бо всі справи — великі чи малі — ми передали б у руки Бога, Якого не можна збентежити ні безліччю наших турбот, ані їх тягарем. Тоді наша душа насолоджувалася б спокоєм, якого багато людей ще не зазнали.
Насолоджуючись привабливою красою землі, подумайте про прийдешній світ, в якому не буде й сліду гріха та смерті, де природа не носитиме на собі й тіні прокляття. Уявіть собі оселю спасенних і пам'ятайте, що вона буде прекраснішою, ніж це може намалювати найсміливіша уява. У різноманітних Божих дарах в природі ми бачимо лише найслабші відблиски Його слави. Написано: “Не бачило того око, не чуло вухо і не приходило на серце людині те, що Бог приготував тим, котрі люблять Його” (1 Коринтянам 2:9).
Поети та дослідники можуть багато розповісти про природу, але тільки християнин по-справжньому насолоджується красою земні, бо усвідомлює, що це творіння Небесного Отця. Він помічає Його любов і в квітці, і в билинці, і в деревці. Ніхто не зможе до кінця оцінити значення гір та долин, річок і морів, якщо не бачить у цьому втілення любові Бога до людей.
Бог говорить до нас через Своє Провидіння і шляхом впливу Святого Духа на людське серце. В усьому, з чим ми зустрічаємося у нашому повсякденному житті, щоденних змінах, які відбуваються навколо нас, ми можемо знайти цінні уроки, якщо тільки наші серця відкриті для їх сприймання. Простежуючи дію Божого Провидіння, псалмист говорить: “Господньої милості повна земля!” (Псалми 32:5). “Хто мудрий, той все це завважить, — і познають вони милосердя Господнє” (Псалми 106:43).
Бог звертається до нас через Своє Слово. Біблія ще ясніше відкриває Його характер. Його взаємовідносини з людьми та великий План спасіння. У ній викладена історія патріархів, пророків та інших святих мужів давнини. Вони були “подібні до нас пристрастями” (Якова 5:17), боролися з такими ж розчаруваннями, як і ми, впадали в спокуси, але знаходили в собі мужність і за допомогою благодаті Божої ставали переможцями. Читаючи про це, ми зміцнюємося духом у прагненні до праведності. Коли ми дізнаємося про дивні досвіди, через які вони пройшли, коли бачимо, яким світлом, любов'ю та благословеннями вони користувались. які діла чинили за допомогою Божої благодаті, — тоді той самий Дух, Який надихав їх, запалить і в наших серцях вогонь святої ревності і бажання бути подібними характером до них і ходити з Богом так, як вони.