Ісус сказав про старозавітні Писання — і тим більше це стосується Нового Завіту: “…Вони свідкують про Мене” (Івана 5:39), тобто про Відкупителя, в Якому зосереджені всі людські надії на вічне життя. Так, уся Біблія свідчить про Христа. Починаючи з першої розповіді про створення світу — “без Нього не повстало нічого, що повстало”, — до Його останньої обітниці: “Ось прийду скоро” (Івана 1:3; Об'явлення 22:12), ми читаємо про Його діла і чуємо Його голос. Якщо ви бажаєте познайомитися зі Спасителем, досліджуйте Святе Письмо.
Нехай Божі Слова наповнять ваше серце. Це — жива вода, котра вгамовує спрагу. Це — живий хліб з Небес. Ісус проголошує: “Якщо не будете їсти тіла Сина Людського і пити кров Його, то не будете мати життя в собі” (Івана 6:53); і далі Він пояснює: “Слова, котрі Я говорив вам, є дух і життя” (Івана 6:63). Наше тіло складається з того, що ми їмо та п'ємо. У духовному житті діє той же принцип, що й у фізичному. Те, над чим ми розмірковуємо, дає моральну підпору нашій духовній природі.
План спасіння — це таємниця, яку бажають осягнути ангели. Її будуть вивчати й оспівувати викуплені протягом вічності. Невже ж ця тема не заслуговує пильного і ретельного дослідження вже зараз? Безмежна милість і любов Ісуса, Його жертва ради нас заслуговують серйозного та благоговійного роздумування. Ми повинні зосередити свою увагу на характері нашого дорогого Відкупителя та Заступника, глибше замислитися й усвідомити ціль місії Того, Хто прийшов, щоб спасти Своїх дітей від гріхів їхніх. Якщо ми будемо присвячувати час для роздумів про небесні істини, наша віра і любов міцнітимуть, молитви будуть приємні Богові, бо в них буде дедалі більше віри та любові. Це будуть свідомі й палкі молитви. Ми покладатимемо всі надії на Ісуса, маючи щоденний і живий досвід у тому, що Його сила спасає всіх, хто приходить через Нього до Бога.
Розмірковуючи про досконалість Спасителя, ми переймаємося бажанням повністю змінитися й відновитися, стати подібними до Його непорочного образу. Душа прагне схожості з Тим, Ким ми захоплюємося. Чим більше ми будемо роздумувати про Христа, тим більше розповідатимемо про Нього іншим людям, свідкуючи про Нього всьому світові.
Біблія написана не лише для вчених, навпаки, вона призначена для простих людей. Великі істини, необхідні для спасіння, ясні як день. І ніхто не припуститься помилок і не заблукає, якщо тільки не буде ставити свою власну думку вище за ясно відкриту Божу волю.
Щоб знати, чого навчає Святе Письмо, ми повинні самі досліджувати Слово Боже, а не покладатися на свідоцтва інших. Якщо ми дозволимо іншим людям думати за нас, то наші духовні сили ослабнуть, а здібності притупляться. Ми втратимо здатність сприймати всю глибину істин Слова Божого. І навпаки, наш розум зміцниться, нам відкриється дивовижна краса і цінність Біблії, якщо ми будемо серйозно досліджувати взаємозв'язок біблійних тем, порівнюючи один текст з іншим, зіставляючи духовне з духовним. Ніщо так не зміцнює розум, як вивчення Святого Письма. Жодна інша книга не здатна настільки підносити думки, оживляти розум, як Біблія з її глибокими, облагороджуючими істинами. Якби Слово Боже досліджувалось так, як слід, люди володіли б широчінню розуму, благородством характеру і непохитністю намірів, що в наші дні зустрічається рідко.
Дуже мало користі приносить швидке читання Святого Письма. Можна прочитати Біблію від початку до кінця, але так і не збагнути всієї її краси, не помітити глибокого, прихованого змісту. Краще вивчати якийсь текст Святого Письма, доки його зміст і значення не стануть ясними, а Божий План спасіння — зрозумілим, ніж поверхово прочитати багато розділів без певної мети і без засвоєння конкретних настанов. Нехай ваша Біблія завжди буде з вами! Читайте її при кожній нагоді, намагайтеся запам'ятати прочитане. Навіть ідучи вулицею, ви можете прочитати з неї декілька рядків, щоб роздумувати над змістом цього уривку і таким чином закріпити текст в пам'яті.
Без серйозного дослідження Біблії, без вивчення її з молитвою ми не зможемо набути мудрості. Деякі частини Святого Письма настільки ясні, що їх неможливо неправильно зрозуміти. Але є й такі, зміст котрих не відразу зрозумілий і не сприймається після першого прочитання. Тому необхідно порівнювати один вірш Святого Письма з іншим. Досліджувати всі слова треба старанно, з молитвою та роздумами. Таке вивчення буде щедро винагороджене. Подібно до рудокопа, який знаходить “жилу” дорогоцінного металу, схованого в глибинних пластах Землі, наполегливий дослідник Слова Божого у пошуках прихованих скарбів знайде істини надзвичайної цінності, недоступні для неуважного шукача. Натхненні слова, сприйняті серцем, будуть подібні до струмків, що течуть від Джерела життя.
Ми не повинні читати й досліджувати Біблію без молитви. Перед тим, як відкрити її святі сторінки, благайте, щоб Святий Дух просвітив вас — і Він це зробить. Коли Нафанаїл прийшов до Ісуса, Спаситель сказав: “Ось справді ізраїльтянин, у якому нема лукавства”. Нафанаїл запитав: “Звідки знаєш мене?” Ісус відповів: “Перше, ніж Филип покликав тебе, як ти був під смоковницею, Я бачив тебе” (Івана 1:47—48). Ісус і сьогодні бачить нас, коли ми на самоті молимося Йому, благаючи про світло, аби пізнати, що є істина. Ангели із царства Світла перебуватимуть з тими, котрі зі смиренними серцями шукають Божого керівництва.
Святий Дух звеличує і прославляє Спасителя. Його служіння полягає у тому, щоб відкривати Христа, чистоту Його праведності, велич спасіння, яке ми знаходимо в Ньому. Ісус каже: “Візьме з Мого та й вам сповістить” (Івана 16:14). Тільки Дух може навчити Божественної правди. Як же високо Бог цінує людство, якщо Він ради нас віддав Свого Єдинородного Сина на смерть і послав Свого Святого Духа, щоб Він навчав і постійно провадив нас!
Розділ 11. Велика перевага молитви
Бог звертається до нас через природу і відкриття, через дію Божого Провидіння та вплив Святого Духа. Але цього недостатньо: ми також повинні розкривати перед ним Свої серця. Для того, щоб мати духовне життя і силу, ми повинні перебувати в живому спілкуванні з нашим Небесним Отцем. Ми можемо розмірковувати про Бога та про Його діла, милосердя та благословення, але це ще не є в повному розумінні спілкування з Ним. Справжнє спілкування з Богом можливе лише тоді, коли в нас є що сказати Йому про наше особисте життя.
У молитві ми відкриваємо серця Богові як Другу. Це потрібно не тому, що Бог не знає, хто ми такі, але щоб допомогти нам прийняти Його. Молитва наближує не Бога до нас, а нас до Бога.
Коли Ісус був на землі, Він навчив Своїх учнів, як потрібно молитися. Він говорив їм про необхідність ввіряти Богові щоденні потреби і покладати на Нього всі свої турботи. Спаситель запевнив: їхні молитви будуть почуті. Це запевнення стосується і нас. Сам Ісус, живучи серед людей, часто молився. Наш Спаситель поділяв наші потреби та немочі, і, щоб постійно мати певний запас сили для служіння та подолання труднощів, звертався за допомогою до Свого Небесного Отця. Христос — наш приклад в усьому. Він став нам Братом у наших немочах, “подібно до нас, був випробуваний у всьому”, але залишився безгрішним — Його природа цуралася зла. У світі гріха Спаситель зазнав душевних мук і боротьби. Ісус прийняв людську природу, тому молитва для Нього була необхідністю і перевагою. У спілкуванні зі Своїм Отцем Він знаходив радість і потіху. Якщо наш Спаситель — Син Божий — відчував потребу молитися, то наскільки більше немічні, грішні, смертні люди повинні мати потребу в щирій і постійній молитві.
Наш Небесний Отець готовий вилити на нас повноту Своїх благословень. Ми маємо перевагу досхочу пити з Джерела Його безмежної любові. А тому, чи не дивно, що ми так мало молимося! Бог охоче вислуховує щирі молитви Своїх дітей, а ми так часто виявляємо небажання розповісти Йому про свої потреби… Що можуть думати ангели небесні, дивлячись на бідних, безпорадних, спокушуваних людей, якщо серце Боже в безмежній любові готове дати їм більше, ніж вони можуть просити або думати, а вони моляться так рідко і мають так мало віри? Ангели з любов'ю служать Богові; їм приємно перебувати в Його присутності. Для них спілкування з Богом — найбільша радість. А в той час діти землі, котрим так необхідна допомога, яку може дати лише Бог, здається, цілком задоволені з того, що живуть без світла Його Духа, без спільності з Ним, без Його присутності.