Недостатньо відчути любов і ласку Божу, Його батьківську ніжність і доброту; недостатньо визнати мудрість і справедливість Божого Закону, що грунтується на вічному принципі любові. Все це знав апостол Павло, коли підкреслював: “Погоджуюсь із Законом, що він добрий…” “Закон святий і Заповідь свята, і праведна, і добра”. Але при цьому він з гіркотою і відчаєм додавав: “А я тілесний, проданий гріхові” (Римлянам 7:16, 12, 14). Павло прагнув чистоти і праведності, якої не міг осягнути власними силами, і тому із жалем вигукнув: “О, нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?” (Римлянам 7:24). Такий зойк виривався із переобтяжених сердець у всіх краях і протягом усіх віків. А відповідь лише одна: “Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріх світу” (Івана 1:29).
За допомогою численних та різноманітних ілюстрацій Дух Божий висвітлює цю істину і робить її зрозумілою людям, які прагнуть звільнитися від тягаря вини. Коли Яків згрішив, обманувши Ісава, і втік із батьківського дому, усвідомлення своєї провини дуже гнітило його, самотнього і бездомного, відірваного від усього, що було йому дорогим. Якова найбільше пригнічувала думка про те, що гріх розлучив його з Богом, і він залишений Небом. Засмучений Яків ліг відпочити просто неба. Навколо були лише безлюдні узгір'я і небо, всіяне яскравими зорями. І бачить він уві сні дивне світло та невиразні обриси сходинок, що здіймались від землі, на якій він лежав, і досягали, як йому здавалося, самих воріт Неба. Ангели Божі рухались по них вверх і вниз, а від тієї слави, що сяяла згори, почувся Божественний голос, що звіщав слова розради та надії. Так Якову відкрився Той, Хто міг задовольнити потреби його спраглої душі, — Спаситель. З радістю та вдячністю Яків побачив відкритий шлях, за допомогою якого він, грішник, міг відновити втрачене спілкування з Богом. Таємничі сходинки з того сну є символом Ісуса — єдиного Посередника між Богом і людиною.
На цей самий символ посилається Христос у розмові з Нафанаїлом. Він сказав: “Ви побачите небо відкрите та ангелів Божих, що до Сина Людського підіймаються та спускаються” (Івана 1:51). Через відступництво людина віддалилася від Бога; зв'язок землі з небом увірвався. Прірва, що утворилася, позбавила можливості спілкування. Але через Христа земля знову з'єдналася з Небом. Своїми заслугами Христос проклав міст через безодню гріха, і тепер ангели можуть спілкуватися з людьми і служити їм. Христос з'єднує грішника, слабкого і безпорадного, з Джерелом безмежної сили.
Усі прагнення людини до прогресу, всі її зусилля звеличити людство даремні, якщо вона нехтує єдиним Джерелом надії та допомоги грішному людському родові. “Кожний дар добрий і кожний дар досконалий походять від Бога” (Якова 1:17). Без Нього неможливо досягнути найвищої досконалості характеру. Христос є єдиною Дорогою до Бога. “Я є дорога, і правда, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Івана 14:6).
Серце Бога прив'язане до Своїх земних дітей любов'ю, що сильніша за смерть. Віддавши Свого Сина, Він в одному цьому дарунку віддав нам усе Небо. Життя, смерть і посередництво Спасителя, служіння ангелів, благання Святого Духа, турбота Отця, Який стоїть над усіма і діє через всіх, постійна зацікавленість небожителів — все це задля спасіння людини.
Будемо ж частіше думати про гідну подиву Жертву, принесену за нас! Спробуймо оцінити працю і зусилля, які докладає Небо, щоб привести до покаяння загублених і повернути їх до Батьківського дому. У дію приведені найпотужніші засоби і спонукання. Найбільші нагороди за праведні вчинки, радощі Неба, присутність ангелів, спілкування з люблячим Богом і Його Сином, вдосконалення та розвиток усіх наших здібностей протягом вічності, — хіба це не стимули та заохочення, що спонукують нас всім серцем і з любов'ю служити Творцеві і Спасителю? А з другого боку — вирок Божого суду над гріхом, відплата, котрої не уникнути, моральний занепад і остаточне знищення, — про все це йдеться у Слові Божому, щоб застерегти нас від служіння сатані.
Невже ми не зможемо оцінити милість Божу? Що ще Він міг би для нас зробити? Налагодьмо правильні стосунки з Богом, Котрий полюбив нас такою дивовижною любов'ю! Скористаймося запропонованими нам засобами, щоб стати подібними до Нього і повернутися до спілкування зі святими ангелами, до гармонії та близьких стосунків з Отцем та Сином.
Розділ 3. Покаяння
Яким чином людина може бути виправдана перед Богом? Як грішнику стати праведником? До гармонії з Богом, з Його святістю ми маємо змогу прийти лише через Христа; але як прийти до Христа? Багатьох цікавить саме це питання; воно непокоїло людей і в день П'ятидесятниці, коли, усвідомивши свій гріх, вони запитували: “Що нам робити?” (Дії 2:37). Першим словом у відповіді апостола Петра було: “Покайтесь!” (Дії 2:38). А згодом він додав: “Отож, покайтесь і наверніться, щоб стерті були гріхи ваші” (Дії 3:19).
Покаяння означає, що людина жалкує про вчинений гріх і відвертається від нього. Ми не можемо відмовитися від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доки наше серце не відвернеться від нього, в нашому житті не відбудеться справжньої переміни.
Чимало людей не розуміють суті покаяння. Вони жалкують про вчинений гріх і навіть досягають зовнішніх змін у поведінці, побоюючись, що за свої недобрі вчинки колись доведеться страждати. Але це не те покаяння, про яке йдеться у Біблії. Вони оплакують не стільки гріх, скільки його небажані наслідки. Таким був смуток Ісава, коли він зрозумів, що назавжди втратив право першородства. Валаам, злякавшись ангела, котрий став із мечем на його шляху, зізнався у своїй вині, щоб зберегти життя. Однак він не зазнав справжнього каяття, не відчув огиди до гріха, не змінив своїх намірів. Юда Іскаріот, зрадивши свого Господа, вигукнув: “Згрішив я, зрадивши кров невинну” (Матвія 27:4). Страшне відчуття приреченості і страх перед судом змусили його зробити це визнання. Юду лякали наслідки його вчинку, але у глибині душі він не відчував нестримного жалю через те, що зрадив безвинного Сина Божого, “відрікся святого Ізраїлевого”. Єгипетський фараон, зносячи суди Божі, визнавав свої гріхи, щоб уникнути подальших страждань, але як тільки кари припинялись, він знову поводив себе зухвало перед Богом. Усі ці люди жалкували про наслідки гріха, а не про сам гріх.
Коли ж серце підкоряється впливу Божого Духа, то совість грішника пробуджується і він починає розуміти глибину та святість Божого Закону, що лежить в основі Божественного правління на небі і на землі. Світло, яке “просвіщає кожного, хто приходить у світ” (Івана 1:9), освітлює потаємні куточки душі і виявляє приховане в темряві. Грішник починає розумом і серцем розуміти свою вину. Він відчуває святість Єгови, і страх наповнює його серце при думці, що він повинен стати зі своєю провиною і пороками перед Тим, Кому відомі всі таємниці душі. Він бачить любов Бога, красу святості, радість чистого серця; він прагне очиститися, щоб повернути втрачене спілкування з Небом.
Молитва Давида після його падіння свідчить про те, що він справді жалкував про вчинений гріх. Його покаяння було глибоким і щирим. Він не намагався виправдати свій гріх і молився не з тим, щоб уникнути кари, котра йому загрожувала. Давид розумів потворність злочину і нечистоту власної душі, гріх став ненависним для нього. Він молився не тільки про прощення, а й про очищення серця. Давид прагнув радості святого життя, повернення до гармонії і спілкування з Богом. Прислухайтеся до його серця: “Блажен, кому проститься беззаконня і чий гріх покритий! Щаслива людина, якій Господь не поставить у вину гріха її, і в кого на душі нема лукавства!” (Псалми 31:1—2). “Помилуй мене, Боже, великою милістю Твоєю, по великому милосердю Твому прости переступи мої! Обмий мене зовсім від несправедливості моєї і очисти мене від гріха мого. Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх завжди переді мною… Очисти мене від гріха іссопом — і буду чистий; обмий мене — і буду біліший від снігу… Сотвори мені, Боже, чисте серце і віднови в моєму нутрі духа тривалого. Не відкинь мене, Боже, від лиця Твого і Духа Твого Святого не бери від мене… Верни мені радість спасіння Твого і злагідним духом підтримай мене. Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже Спасіння мого, і язик мій радісно величатиме справедливість Твою” (Псалми 50:1—3, 7, 10—11, 14).