До дев'ятої години ранку на галявині зібрались усі. Кожна сім'я чи гурт близьких родичів сиділи навколо окремої купи хмизу, заготовленого для багаття. Очікуючи, коли почнеться свято, папуаси жували бетель, курили, обговорювали останні новини. На нас з Анді ніхто не звертав уваги, принаймні ми цього не помічали. Взагалі треба сказати, що папуаси ставляться до своїх гостей, якщо вони вас за таких вважають, дуже тактовно. Ніхто вам себе не нав'язує і не виявляє надмірної цікавості, поки ви самі цього не побажаєте. Гість має почуватися вільно.
Женихи й наречені тримались осібно. На одному кінці галявини — женихи, на другому — наречені. Їх можна було впізнати із забарвлення тіла. Хлопці з ніг до голови розфарбували себе в червоний колір, а дівчата — в білий або ясно-жовтий.
Зненацька звідкілясь із лісу долинув барабанний дріб. Женихи підхопились і кинулися в той бік. На галявині раптом запанувало загальне збудження.
Тільки-но женихи зникли за деревами, на галявину з хащів вибігли хлопчики, тримаючи запалені смолоскипи. Бігаючи від однієї купи хмизу до другої, юні смолоскипники запалювали вогнища. Коли всі загорілися, з хатини танців вийшов Лако.
Зійшовши на поміст, вождь гучно оголосив:
— Усі слухають, Лако говорить!
Хвилин п'ятнадцять він говорив про те, що сьогодні гарний день і гарне свято, що він усіх вітає і хоче, щоб усім було добре. Особливо він вітає вродливих молодих воїнів і вродливих молодих дівчат, яким настав час стати справжніми чоловіками і справжніми жінками. Предки і Маклай сказали: свято свині — велике свято. Чоловік не прожене дружину, а дружина не втече від чоловіка, якщо перед весіллям вони побувають на святі свині і в ніч після свята візьмуть одне одного за руки в похон-таль Маклай. Нехай батьки й матері не заважають молодим людям, нехай молоді люди сьогодні думають і дивляться самі. Так велів Маклай, і це справедливо, бо Маклай говорив мудро.
Закінчивши промову, Лако перегнувся через поручні помосту і взяв в одного з хлопчиків два палаючих смолоскипи. Схрестивши їх над головою, вождь завмер в урочистій позі.
Барабанний дріб, що був замовк, пролунав знову. З хащів виносили святкових свиней. Їх несли на жердинах, просунутих крізь зв'язані ноги тварин. Поряд з кожною парою носіїв ішов вогненно-червоний жених із списом напоготові.
Біля трибуни, де стояв з піднятими смолоскипами вождь Лако, процесія зупинилася. Повернувшись обличчям до свиней, так, щоб бачити і поміст, женихи відступили на крок назад і підняли списи. Галявина завмерла. Тепер усі дивилися тільки на смолоскипи Лако. Вождь зволікав. У своїй осяйній накидці він височів над юрбою, мов сліпуча статуя.
Ось факели гойднулися, повільно розійшлися в різні боки. Обличчя женихів — пильна увага, руки з піднятими списами тремтіли від напруження. Дзвінка тиша на галявині і несамовитий барабанний дріб десь на узліссі. Р-раз! — барабани захлинулися, смолоскипи полетіли на землю. І тієї ж миті женихи ввігнали списи в тварин. Хоча свині відзначаються незвичайною живучістю, вони не встигнули навіть верескнути. Так само висіли на жердинах, ніби з ними нічого не сталося. Тільки цівки крові свідчили про те, що тварини вже мертві.
Хвилинну тишу розітнула буря радості.
— То-їто! То-їто! То-їто! — кричала вся галявина.
Забитих свиней потягли до багать, щоб обсмалити щетину. Тут же, біля вогнищ, туші розбирали. Бамбуковим ножем власник тварини швидко розрізав обсмалену тушу на кілька частин. Одну частину він відкладав для себе й своєї сім'ї. Решта м'яса йшла на продаж. В обмін на свинину покупці пропонували господарям кам'яні сокири, нові пов'язки на стегна, всілякі прикраси. Найохочіше господарі брали, однак, черепашки каурі, які тут і досі правлять за гроші.
Коли вже всі цього дня їдять свинину, треба й нам. покуштувати, надто що свою ранкову крокодилятину ми все-таки викинули. Анді подався до одного продавця, я — до другого.
Знаками пояснивши папуасові, що мені треба, я подав йому два папірці по п'ять індонезійських рупій. Він демонстративно відвернувся. Тоді я дістав жменю монет, також індонезійських. Мигцем глянувши на них, папуас заклопотано нахмурився. Потім з жалем почав мені щось говорити. Ага, ясно. У нього тільки одна свиня. Він подумав, що за свої монети я збираюсь купити всю тушу. А що ж він їстиме сам, що лишиться його сім'ї? Я довго втлумачував йому, що мені досить невеликого шматка. Похитуючи головою, папуас клацав язиком. Дуже багато грошей, дуже багато. Нарешті він узяв з моєї долоні одну маленьку монетку, відбатувавши від туші цілий окіст. 1 хоч як я вмовляв його забрати назад, він нізащо не погоджувався або повертав монету. Певно, вважав, що я заплатив надто дорого, тому дати мені менший шматок несправедливо. А коли я пропонував паперові гроші вартістю и п'ятдесят разів більше, йому здавалося, що я хочу його обдурити. Папірці — не гроші.