— Ет, запитайте щось легше! Добрий, мабуть, був, коли вулиця Сламат Маклай. Я чув, він давав перцю бланда[27].
— Більше нічого не чув?
— Х-хо, я чую все, що чує бечак!
— А про Маклая?
— Ет, запитайте щось легше!
Кабаре «Бінтанг» стоїть посеред вулиці. Прохідна арка просторої веранди править начебто за ворота на Сламат Маклай. Побудувавши в такому місці свій заклад, господар, очевидно, розраховував, що кожен перехожий, опинившись на веранді кабаре, конче спокуситься чимось. А проте за столиками порожньо. Рано ще, день тільки починав згасати. Нічні кабаре Джакарти оживають після настання темноти, коли трохи розвіється денна задуха.
Звідкись, з протилежного боку веранди, до нас підбігли кілька дівчат у вузьких блакитних сукнях. Відштовхуючи одна одну, навперебій пропонували свою компанію. Я розгубився, не знав, що їм сказати.
Одна з них, найсміливіша, сіла за наш столик, не чекаючи згоди.
Я усміхнувся.
— Як тебе звати?
— Ясан[28].
— Гарне ім'я, твої батьки любили поезію.
— Вони давно померли, я не знаю, що вони любили. Раніше моє ім'я подобалося дівчатам, а тепер вони на мене тільки зляться.
— Чому?
— Кажуть, я надто досвідчена. Вони вважають мене старою.
— Тобі багато років?
— Так, дуже.
— Це секрет?
— Коли тобі цікаво, можу сказати. Двадцять три.
— Хіба це багато?
— Так я ж «купу-купу малам»[29]. Жінці в моєму віці пора бути матір'ю. — Вона засміялася. — Знаєш, це так смішно!
— Розкажи що-небудь про себе.
— Ти мужчина, моя розповідь тобі буде нецікава.
— Коли дівчина розповідає про життя, у неї завжди виходить цікаво. Це я вже перевірив, слухати всякі розповіді — моя професія.
— А хіба є такі професії?
— Бувають.
— Тоді можеш слухати, але спершу дай мені закурити, Я дістав з кишені пачку «Беломора».
— О, таких сигарет я не бачила!
— Це радянські цигарки.
— Ти радянський? Я зустрічала французів і німців, ваші люди тут ніколи не бували.
— Цю вулицю названо ім'ям Маклая, він був нашим ученим.
— Хто це тобі казав?
— Не пам'ятаю, хтось сказав…
— Не слухай нічого, вони нічого не знають. Маклай народився в Джок'якарті, в кратоні султана. Він був наслідним принцом, але стати султаном не захотів. Мені ти можеш повірити, я знаю точно. — Вона закурила й довго кашляла в кулак. — Вибач, дуже міцний тютюн, я звикла курити «Кресту». Маклай мав добре серце, він давав притулок нещасним дівчатам.
— Правда? Я такого не чув.
— Якщо хочеш, я можу тобі розповісти. Я знаю все. Може, почастуєш мене пивом? Я п'ю «Анкер», у «Бінтанзі» його подають на льоду.
Я замовив пива.
— Ти добрий, як Маклай, я бачу по твоїх очах, — мовила вона. — Що ти хочеш знати про Маклая?
— Усе, що знаєш ти.
Офіціант приніс пиво. Вона налила собі склянку, пляшку підсунула до мене.
— Пий!
— Спасибі.
— Маклай не пив зовсім, але був добрий і без вина. Одного разу він зустрів на вулиці хвору дівчину: Вона сказала йому, що їй ніде жити й нічого їсти. Він запросив дівчину в свій дім, добре нагодував і подарував їй дорогу сукню.
У дворі Маклая було багато кліток з маленькими перкутут[30]. Дівчина стала їх доглядати. «Якщо тобі подобаються мої перкутут, — сказав Маклай, — то серце в тебе справжньої принцеси. Я вилікую тебе від усіх твоїх недугів, і ти вийдеш заміж за красеня-принца. А поки що втішайся співом перкутут і не забувай їх годувати. Я повинен поїхати на кілька днів у своїх справах». І поїхав, нічого більше не сказавши.
Дівчина не знала, що в маленьких перкутут співала душа сміливого принца. Колись він сховався в гірських лісах, щоб не бачити злих людей, і перетворився на співучу пташку. Він був рідний брат Маклая. Якби я була тією дівчиною, то зразу про все розпитала б. А їй і в голову таке не прийшло. Знаєш, що вона зробила? Привела в Маклаїв дім якогось чоловіка, а про птахів і забула. Усі перкутут померли з голоду. Інший би її ніколи не простив, а Маклай був не такий. «Що ж, — мовив він, повернувшись додому, — коли ти пам'ятаєш тільки про себе, принцесою тобі не бути. Ти завдала мені великого горя й заслуговуєш на покарання. Але мені жаль тебе, дівчино. Ти вийдеш заміж за молодого торговця солодощами і, якщо зумієш, будеш щасливою». Уявляєш? Тепер таких мужчин ніде нема. Я знаю вас, жінкам ви нічого не прощаєте.
Закінчивши розповідати легенду, Ясан пирснула сміхом.
— Гадаєш, вона лишилася з тим торговцем?
— Мабуть…
30
Яванська карликова голубка. Сіренька, непоказна пташка має надзвичайно красивий голос і легко піддається дресируванню. Індонезійські народні свята рідко відбуваються без змагань співучих перкутут.