— Як смачно пахне! — голосно втягнула повітря мама, нарешті переступивши поріг кухні і вмощуючись на табуретку. — Я їсти хочу, як зграя диких левів, — наколола на виделку кілька шматків картоплі, відправила їх одразу до рота. — С-с-с, — зашипіла. — Гаряче, — смішно висолопила язика.
— Геть як дитина. Вітер під носом! Дмухай! — порадив Тимофій, обережно пережовуючи гарячу картоплю.
— За цілий день навіть чаю не встигла попити, — пожалілася жінка. — Сьогодні чергування ще те було. Кілька важких пологів, а одна панянка — уяви собі — від дитинки відмовилась! Не час їй, чи ви бачите, — зморщила носа, обережно подула на виделку мама.
— Мам, а як ви з татом познайомились? — спитав Тимофій, хрумаючи огірком.
— Як? Та нічого незвичайного. У метро. Він мене спочатку штовхнув, а потім ще й на ногу наступив. Боляче! — забула про їжу жінка. Від спогадів очі її заблищали, а обличчя навіть порожевіло.
— А далі? — зацікавлено перепитав хлопець.
— А що далі? Я обурюватись почала, а він дістав з кишені цукерку, «Ромашку», простягнув її мені і говорить, що я, коли сердита, дуже симпатична. І так усміхнувся, що у мене аж все впало всередині, — засміялась мама. — А я — дівчина з провінції, місяць як у Києві, тільки в училище вступила. Мені особливо і компліментів ніхто не говорив. От і розтанула!
— А чому потім кудись усе дівається? — уважно подивився на маму Тимофій. — Чому розлучились?
— Хтозна, — задумливо відповіла жінка. — Це життя, — розвела руками.
— У мене так не буде! — впевнено промовив Тимоха. — Якщо своє знайду, то до кінця. — Міцно стиснув губи.
— Те своє ще знайти потрібно. Ніхто не знає, де воно гуляє, — всміхнулася мама. — Тимошку, ти поїсти мені даси? Вже за тими спогадами вся картопля вихолола, — кивнула на майже повну тарілку.
Тимофій кивнув, зібрав зі столу свій посуд, помив його. Зібрав залишки картоплі зі сковорідки у невелику тарілочку, накрив зверху іншою, поставив до холодильника.
— А пропозицію одружитись тобі тато як зробив? — знову сів на своє місце, підняв очі на маму.
— Тимошку! Не лякай мене. Ти хочеш одружитись? — відклала виделку вбік мама.
— Ти про що? Я так, суто теоретично, — зніяковів Тимоха.
— Хух! Заспокоїв. Я, звичайно, не проти невістки, але зараз, здається, трохи ранувато, — полегшено видихнула жінка. — Класно це було, — повернулась до теми розмови. — Кохання-зітхання… Прогулянки під місяцем і поцілунки до ранку. Тато твій кожного разу клумбу якусь проріджував і букет (хоч маленький) на побачення приносив. А потім я вже вагітна була, і він мені пропозицію зробив. Каблучку ще таку тоненьку подарував, під срібло. Я погодилась, і ми вирішили разом жити, — закінчила задумливо, з легенькою мрійливою усмішкою на губах.
— Прикольно, — похитав головою Тимофій. — А де весільна подорож і море шампанського? — усміхнувся хлопець.
— Ех, Тимку! Пощастить якийсь кралі! Її чекають невідомі краї і ванна з шампанським. Я вже починаю ревнувати, — вдавано набурмосилась мама.
— Поки що можеш не хвилюватися, — заспокоїв Тимоха. — Шампанське має виграти, а на подорожі потрібно трохи підзаробити.
— Ти скажи, чому такі запитання ставиш? Невже у нас є серйозне почуття? — примружила очі жінка, зацікавлено роздивляючись сина.
— Не знаю, — задумливо опустив погляд хлопець. — Не знаю, — повторив.
— Тимофію! Я дуже вдячна вам за вечерю, — манірно встала з табуретки мама. — А зараз я в душ і спатки, — несподівано цмокнула сина в ніс і майнула з кухні. — Посуд ти ж помиєш? — вигукнула вже з коридору.
— Іди вже, бідо, — ніби сердито пробурчав Тимоха, тамуючи легку усмішку. — Авжеж, помию, — кивнув головою, підставляючи тарілки під струмінь води.
Поки Тимофій поприбирав на кухні, відчистив сковорідку та поскидав у пральну машину брудні рушники, мама встигла вийти з-під душу, пірнути під ковдру у своїй кімнаті, щось гукнути синові і відключитись у неспокійному сні. Коли Тимоха заглянув до неї, аби побажати на добраніч, жінка щось бурмотіла, кілька разів перекрутилась, скидаючи з себе ковдру. Хлопець обережно, аби не розбудити, вкрив маму, стягнув до центру штори на вікні, від чого сутінки у кімнаті загусли, і вийшов, причинивши за собою двері.