Мама перепитала у Юльки її адресу, викликала таксі і за десять хвилин залишила їх самих. Тимоха ліг на ліжко, біля нього примостилась дівчина, поклавши свою голівку йому на груди. Так вони і пролежали, мовчки, без розмов, аж поки не повернулася мама.
— Дитинко! — звернулась вона до Юльки. — Ми з твоїми батьками поспілкувалися. Вони не проти, аби ти залишилась у нас.
— Так просто? — недовірливо підняла на неї очі дівчина.
— Не скажу, що це було просто, але поки що буде так. Їм потрібен час, аби звикнути до своєї нової ролі, — усміхнулась мама.
— А тобі не потрібен? — спитав Тимоха.
— І мені потрібен, — зітхнула жінка. — Дуже важко несподівано зрозуміти, що твоя дитина виросла, — похитала головою.
Перші кілька тижнів здавалися Тимофієві раєм. Вони весь час були разом. Хлопець навіть про роботу перестав згадувати. На Вовчикові дзвінки на цей час придумав якусь історію про несподіваний приїзд далеких родичів і потребу за ними приглядати, тож з товаришем тепер теж не зустрічався. Дорослі проблеми Тимофія віддалили його від Вовчика. Чомусь зараз друг здавався йому чи не удвічі молодшим, а всі його поради принаймні смішними. Інколи з Лисичкою ходили у кіно, заглядали у кафе чи до Маринки, з якою Юлька несподівано, незважаючи на різницю у віці, подружилась.
Марина познайомилася з якимось старшим дядьком (йому було близько сорока), кинула роботу у Гарика і переїхала у невеличку квартирку неподалік «Лівобережної». Судячи з усього, почувала себе непогано, от тільки іноді чомусь із сумом дивилася на Тимоху з Юлькою і важко зітхала.
Тимоха із задоволенням їв підсмажену Юлькою яєчню і не звертав уваги на брудний посуд, який накопичувався у мийці. На третій тиждень виявилось, що Юля, крім яєчні, вміє готувати лише смажену картоплю, тож кілька днів їли ще її. Чомусь вийшло так, що мама від приготування самоусунулась, чи то даючи можливість проявити себе молодій господині, чи просто не бажаючи заважати їхнім новим стосункам. А може, банально не встигала за великою купою роботи.
— Блін! Я вже скоро кукурікати буду! — скривився Тимоха, в черговий раз колупаючи виделкою недосмажене яйце з рідкуватим жовтком.
— Якісь претензії? — різко розвернулась до нього Юлька. Останніх кілька днів її постійно нудило, тож похід на кухню можна було порівняти з подвигом, а тут таке.
— Та вже хочеться щось нормальне! — відклав виделку в сторону Тимофій.
— Піцу замов, — намагаючись бути спокійною, порадила дівчина.
— За що? Грошей повний нуль, — похитав головою Тимоха.
Дійсно, треба було щось вирішувати з роботою. От вже майже місяць жили за рахунок маминих доходів. Вона набрала собі чергувань, та ще й ходила до когось ставити крапельниці і колоти уколи, маючи на тому додатковий заробіток. Квітковий бізнес Гарика, після того, як від нього пішла Марина, теж зазнавав деякого спаду. Все-таки робити такі класні композиції може далеко не кожний, тож і доставок тепер було набагато менше. Грошей вистачало хіба що на нечасті посиденьки у кафе та на цигарки. Юльчині батьки, хоча ніби й не заперечували проти їхнього спільного проживання, але грошима не допомагали, маючи на меті пояснити таким чином недолугість вчинку доньки.
— У мами візьми! — кинула Юлька, сердито змітаючи з тарілки у смітник залишок яєчні.
— А вона що? Друкарський верстат? — ображено перепитав Тимофій.
— Так підніми свій зад і придумай щось! — прошипіла дівчина. — У кого в штанях щось видатне є? У мене чи у тебе?
— Хочеш ще раз пересвідчитись? — ображено перепитав Тимофій. Він згадав, як Юлька нацькувала на нього двох гопників, які причепились у тітчиному дворі. Дівчина потім пояснила, що хотіла його перевірити на «слабо».
— Та нічого я вже не хочу! — раптом вигукнула Юлька і жбурнула у мийку тарілку, яку до цього часу тримала в руках.
Тарілка жалібно дзенькнула, розлетілась на кілька нерівних шматків. Юлька, не оглядаючись, вилетіла з кухні, гримнула дверима у спальню, залишивши ошалілого Тимоху самого.
— Що за шум, а бійки немає? — підкреслено весело спитала мама, заходячи на кухню.
Вона, коли була вдома, намагалась рідше виходити зі своєї, а вірніше, колишньої Тимофієвої кімнати, даючи свободу дій «молодятам». Кімнатами вони помінялись теж за пропозицією мами. Її спальня була більшою, та й ліжко тут було ширше.