Выбрать главу
Не може серця не торкнутися любов, До краю рідного, що в «Заповіті» звита. Кобзар співає все гучніше, й знов, Слова лунають палко і відкрито.
Шевченкові слова на всю країну, Гримлять, і пломенять безмежно кров. – Шануйте щиро і відверто Україну, Несіть їй свою радість і любов!..

Березень, 2007 рік.  

Я  УМИЮСЯ  РАНКОМ  ВОДОЮ…

Я умиюся ранком водою, З джерела, що збирає росу. І за обрієм ночі з тобою, Я пірну у казкову красу.
У глибини пірну кольорові, Тих юнацьких незбутніх надій, Де у кожному погляді, слові, Стільки щастя, кохання і мрій.
Де усе по-дитячи наївне, І ніяких нема перешкод. Різнобарвне, доступне і дивне, У тім світі жаданих пригод.
Там на крилах палкої розваги, Мчусь, аж кров закипає від дій. І з п’янкої, любовної снаги, П’ю гарячих зізнань я напій.
Я з натхненням п’ю пам'ять тих років, Пломенять ті краплини води…   Бо не хочу душею на спокій, Хай веде мене стежка туди!..

 Серпень, 2007 рік.