— Насправді я не засмучена тим, що ви вкрали ту книжку. Я навіть не знаю, навіщо я їх купую; вони не дуже хороші, але ж усі їх купують, так? Хтось мені казав, що подейкують, ніби він підписав угоду з дияволом абощо. Думаю, це все дурниці, хоча я чула про нього іншу історію, яка подобається мені значно більше. Виявляється, він завжди з якихось загадкових причин замовляє у свій номер у готелі курей, і ніхто не наважується спитати або хоча б припустити, навіщо вони йому, бо потім від тих курей не залишається навіть пір'ячка. А я познайомилася з людиною, яка знає, навіщо йому ті кури. Цій людині колись заплатили за те, щоб вона потайки винесла курей з його номеру. Завдяки цим курям Говард Белл отримує репутацію дуже дивного й демонічного чоловіка, і всі купують його книги. Гарна посада, якщо зможеш її отримати — ось що я скажу на це. Ну то гаразд, навряд чи ви хочете, щоб я тут базікала весь день, а навіть якщо й хочете, мені працювати треба. Головна медсестра каже, що вас можуть виписати сьогодні ввечері, щоб ви могли піти додому й поспати у власному ліжку, там вам має бути значно приємніше. У будь-якому разі сподіваюся, що вам покращає, ось вам дві газети.
Дірк узяв газети, радіючи тому, що залишився нарешті сам.
Спочатку він подивився, що казав про цей день Великий Заґанза. Великий Заґанза написав: «Ти дуже жирний, дурний і завжди носиш сміховинний капелюх, якого маєш соромитися».
Прочитавши це, Дірк тихо буркнув і розкрив гороскоп у іншій газеті. Там було написано: «Цього дня вам треба насолодитися домашнім затишком».
«Так, — думав він, — додому я повернусь із радістю». Він досі відчував дивне полегшення через те, що позбувся свого старого холодильника й з нетерпінням чекав на нову фазу стосунків із холодильниками, на нову модель, що зараз стояла в нього вдома на кухні.
Там був орел, якому треба буде дати ради, але цим він перейматиметься пізніше, коли повернеться додому.
Дірк звернувся до першої сторінки, щоб подивитися, чи немає там цікавих новин.