- Не бийте! Тільки не бийте! Я ж сам...
- Прекрати истерику, сволочь бандеровская! Лучше скажи, где "Роберт"!
- Я розповім! Я все розповім!
- А ты кто такой?
- Янишевський Йосип Павлович, за псевдом "Ясний"...
- Откуда будешь, мать твою...
- Місцевий. Родом з села Витвиці Болехівського району... Маю лишень вісімнадцять літ... Я не хтів ... Вони мене силоміць...
- А тебе верить можно? Это не подвох какой-нибудь? Предавший однажды, предаст вновь!
- Ні, Христом Богом клянусь!
Цей убивця, цей Іуда-запроданець посмів вимовити Боже ім'я, і земля не проковтнула його! В усі епохи і часи на Україні були зрадники, які ціною великих людських жертв купляли собі недостойне життя, жалюгідне рабське існування.
До "Ясного" підійшов майор Костенко.
- Сколько вас здесь было?
- Десятеро.
- Где они?
- Шістьох покінчив я сам, у тім числі і коменданта особистої охорони.
- И "Роберта" тоже?
- Ні... Вночі його і ще двох членів проводу замурували в потаємному ході. Я підслухав...
- Ложь! Бандитам верить нельзя. Хочешь заманить нас в ловушку? Да? Мы поверим только тогда, когда ты вытащишь с укрытия все трупы своих дружков.
- Але присягніть, що відпустите мене на волю.
- Об этом поговорим потом. Иди !
- Розв'яжіть руки і дайте когось до помочи. Сам не годен...
- Ишь, чего захотел! Жизнь одного моего солдата ценнее всей вашей разбойничьей шайки. Иди, я сказал!
Майже півгодини "Ясний" витягував на поверхню мертві тіла. На руки він боявся глянути, бо на них була кров його побратимів. Майор Костенко власноручно перекидав трупи, записував у блокнот підпільні псевдоніми кожного з них.
- Фамилии знаешь?
- Ні, конспірація...
- Ты наврал, парень, что сам их убил. Без зкспертизы ясно, что они пострелялись сами.
Зрадник знітився, втягнув голову в плечі. Потім показав на мертвого "Левка".
- А ви на него погляньте! Хіба не видко, що начальника охорони розстріляв я? Бігме, що це зробив я!
Підійшли офіцери і, придивившись до рясних ран на тілі, переконалися, що дійсно йому стріляли в спину з автомата.
- Зачем ты его убил?
- Він хотів бункер зірвати, а я не дав! Тут усе заміноване...
- Веди нас в бункер!
Він повів.
- Теперь покажи подземный ход!
- Я про него ніц не знаю. Бігме, що не знаю! Десь має бути в третій кімнаті. Шукайте самі. Мене туди не пускали.
Вони шукали годину. Не знайшли.
- Будем взрывать бункер. Был приказ товарища Хрущова взять "Роберта" живым. Видать, не придется. Не могу я полк солдат держать под открытым небом без горячей пищи. Уже целую неделю мерзнем в горах. А бандитов всего-то десять было! Срам, мать твою...
Заставили солдатів винести з криївки зброю, книги, папери, обладнання... Коли, накінець, криївку зірвали, то виявився той самий підземний хід, якого так довго шукали чекісти. Майже дві години спільними зусиллями розбирали завали.
- Сдавайся,"Роберт"! Твоя песенка спета! - крикнув через гучномовець лейтенант Кудрявцев. - Если выйдете сейчас же оттуда все трое, мы вам гарантируем жизнь и свободу!
Мовчанка.
- Упорствовать бессмысленно! - долучив свій голос Костенко. - Мы не снимем окружения до тех пор, пока вы не подохнете от голода!
У відповідь почувся приглушений голос "Скали":
- Будьте ви прокляті, московські катюги! Слава Україні!
І один-єдиний постріл. Скільки не гукали чекісти, скільки не дослухалися - тиша.
- Нужны добровольцы, - сказав Костенко. - Ждать больше не будем, а то нас опять застанет ночь.
Знайшлося двоє.
- Слушай мою команду! Янышевский пойдет впереди, за ним добровольцы, а сзади их прикроет старший лейтенант Кудрявцев со своими бойцами. Выполняйте!
- Я не піду! - залементував "Ясний". - Відпустіть мене додому! Ви ж обіцяли подарувати мені життя і свободу!
- Заткните ему глотку! Надоел, щенок! Дешёвой ценой от нас не откупишься! Ты еще поведешь меня в бункер "Шелеста", говнюк! Ясно тебе?
- Я нічого не знаю! Ви казали...
Підійшов кремезний солдат і носком чобота вдарив запроданця в пах. Він застогнав, зігнувся в дугу і поплентався в тунель. Через два десятки кроків енкаведисти наткнулися на три трупи. Тіло "Скали" було ще теплим, здавалося, що з дула його пістолета йде дим. "Таня" лежала горілиць, відкинувши праву руку, а лівою мовби обнімала мертвого "Роберта". Його голова спочивала на її закривавлених грудях, густі чорні кучері закривали обличчя, а світло ручних ліхтариків висвітлювало на долівці велику червону калюжу Доля судила цим двом серцям битися в унісон при житті і зупинитися в одну й ту ж мить. Рідко буває таке на білому світі...
- Который из них "Роберт"?- запитав Кудрявцев.
- Цей... - прошепотів "Ясний" і відвернувся.
Лейтенант дістав з нагрудної кишені фотографію, перевернув мертве тіло догори лицем, порівняв:
- Так точно. Это действительно он. А женщина?
- Його дружина. А оцей - то "Скала", його заступник.
- Унесите трупы и сами уходите отсюда!
Зв'язаного Янишевського, штовхаючи прикладами в спину, повели до старого крислатого бука, де в наручниках під охороною сидів Ребрик - "Лиман". Зрадники насторожено подивились один одному у вічі і низько опустили голови...
Над горою Явориною темними хмарами навис тривожний осінній день. Колючим дощем плакало небо. Лише смереки - свідки трагедії - злякано мовчали.
* * *
Майже півстоліття таємниця криївки біля гори Яворини зберігалася в підземних архівах колишнього КГБ і ЦК КПУ - КПСС під грифом "Совершенно секретно". І все ж нема нічого таємного, яке б не стало відомим. На початку 1996 року в засобах масової інформації була опублікована доповідна записка секретаря тодішнього Станіславського обкому КП/б/У Михайла Слоня першому секретареві ЦК КП/б/У Микиті Хрущову.
"Документ цитуємо мовою оригіналу повністю, без жодних редакторських втручань", - значилося в примітці. Ось цей текст:
"Реализуя поставленную решением Политбюро ЦК КП/б/У от 4 / Х - 1946 года задачу усиления ударов по руководящим звеньям ОУН-УПА, докладываю Вам о ликвидации краевого проводника провода "Карпаты" - "Роберта" и ближайших его соучастников.
Успешному проведенню разработанной областным Управлением МВД и МГБ операции по ликвидации "Роберта" способствовал захваченный 21 октября с.г. во время операции в селе Вербиж-Верхний Печенеженского района, раненый бандит - Ребрик Дмитрий Антонович по кличке "Лиман", оказавшийся следователем СБ краевого провода "Карпаты". Следствие над "Лиманом" было направлено на выявление местонахождения состава краевого провода во главе с "Робертом".
В процессе работы над "Лиманом" были получены развернутые данные о составе краевого провода, а также данные о связях "Роберта" с одним из руководителей УПА "Шелестом", ныне исполняющего обязанности главного судьи ОУН и другими руководящими лицами ОУН-УПА.
В своих показаннях "Лиман" сообщил, что "Роберт", с которым постоянно находится жена Мельник Антонина, являющаяся машинисткой краевого провода, со своей охраной в 8-10 человек скрывастся в тщательно замаскированном бункере в горах Яворино вблизи села Липа Болеховского района.
Одновременно "Лиман" сообщил, что в ближайшие дни "Роберт" собирается перейти в специально для него оборудованный бункер, место расположение которого "Лиману" неизвестно.
Учитывая это, было принято решение немедленно организовать войсковую операцию по ликвидации "Роберта" для выполнения которой были использованы войска 82 и 65 дивизии численностью до одного полка. Руководство операцией было возложено на начальника УМВД майора Костенко, в помощь которому были приданы нач. отделения ст.лейтенант Яценко, ст. оперуполномоченный ст. лейтенант Кудрявцев и спецгруппа численностью в 15 человек.
В качестве проводника при операции использовался ранее захваченный бандит "Лиман".