Выбрать главу

Операция была начата 26 октября, в процессе операции "Лиман" заявил, что не может ориентироваться на местности вместе с тем продолжал утверждать, что схрон "Роберта" находится на горе Яворино.

Показання "Лимана" перекрывались и подтверждались другими данными. Поэтому было принято решение продолжать операцию. Лишь на 7-е сутки, в 4 часа дня 31-го октября в предполагаемом месте на горе Яворино спецгруппой УМВД во главе с майором Костенко при участии 100 чел. бойцов и командиров войск УМВД 82 й 65 дивизий был обнаружен схрон, в котором укрывалась группа бандитов.

При подходе к схрону послышались выстрелы. На предложение руководителя операции майора Костенко - сдаться, бандиты ответили отказом, однако все же вступили в переговоры с явной целью затянуть время.

Желая захватить "Роберта" и находившихся с ним лиц живыми, руководители операции всю ночь вели переговоры и перестрелку с бандитами, засевшими в бункере.

На рассвете 1-го ноября внутри бункера послышались выстрелы и в 6 часов утра один из бандитов, находящихся в бункере, заявил, что он перестрелял всех своих соучастников, а сам желает сдаться живым.

В 8 часов утра желавшему сдаться было разрешено вийти из схрона, последний назвал себя охранником "Роберта" - и сообщил свою кличку "Ясный" по фамилии Янышевский Иосиф Павлович, рождения 1928 года, уроженец села Витвица, Болеховского района Станиславской области.

С помощью сдавшегося бандита из схрона было извлечено 6 трупов, однако "Роберта" среди них не было.

При допросе "Ясный" заявил, что около часу ночи "Роберт" предложил замуровать его с женой и техническим референтом СБ краевого провода по кличке "Скала" в специальной тоннели, который имел отдельный выход на поверхность земли. Конечная точка этого выхода была замурована и место расположения её никто не знал.

Перед тем как укрыться в тоннеле, "Роберт" сделал распоряжение находившимся в схроне коменданту его личной охраны - "Левко", что после того, как он будет замурован, произвести взрыв раннее ими заминированного бункера и подходов к нему, одновременно подорваться всем оставшимся его участникам, и тем самым скрыть всякие следы о нем - "Роберте". Давая это распоряжение, "Роберт" полагал, что после взрыва, когда уйдут войска, ему удастся открыть выход с тоннеля и бежать.

"Ясный"показал, что после ухода "Роберта" и сопровождавших его лиц - жены и технического референта краевого провода СБ "Скалы'', все оставшиеся в схроне бандиты за исключением его - "Ясного" и командира охраны "Левко" пострелялись сами. В момент, когда "Левко" хотел подорвать бункер, "Ясный" желая спасти свою жизнь - пристрелил его из автомата. Эти показания "Ясного" подтвердились осмотром трупа "Левко".

По распоряжению тов.Костенко бункер был взорван, что помогло обнаружить ход в тоннель. При движении в тоннеле бойцов - раздался выстрел. Как оказалось, "Роберт" и его жена были мертвы, а "Скала" застрелился при подходе бойцов.

В итоге этой операции было убито 9 бандитов, среди них опознаны:

Мельник Ярослав Николаевич по кличке "Роберт" - "Корнилов"- краевой проводник ОУН "Карпаты".

Мельник Антонина Романовна по кличке "Таня" - жена "Роберта" и машинистка краевого провода.

Хомин Иван по кличке "Скала"- технический референт СБ краевого провода.

По кличке "Микола" - быв. поручик немецкой армии в СС - технический референт краевого провода по организационним вопросам.

По кличке "Левко" - комендант охраны краевого провода.

По кличке "Марийка" - быв. спецкурьерка Надворнянского надрайонного провода ОУН "Докторка". В последнее время исполняла обязанности кухарки у "Роберта" и его группы.

Мушинец Селивестр по кличке "Богдан" и бандиты по кличкам "Мороз" и "Тимко" - охранники краевого провода.

Все трупы опознаны сдавшимся Янишевским - "Ясным" и "Лиманом'', а "Роберт" кроме того - фотокарточкой.

Из схрона изьято одна радиостанция, 2 радиоприемника, две пишущих машинки, из них одна побита "Робертом", 3 пулемета, 6 автоматов, две винтовки и 6 пистолетов, много печатей и штампов советских учреждений, в том числе милиции г. Киева и воинских частей.

Кроме того, изьято 28 орденов и медалей СССР, 11 в.билетов, 10 кандидатских карточек, 30 комсомольских билетов, 180 военных билетов, 55 красноармейских книжек, 78 советских паспортов и др. документы.

Изъято большое количество националистических записей и литературы.

Допрошенный охранник "Роберта"- Янышевский Йосип "Ясный" показал, что знает нахождение так называемого зимного схрона "Роберта'', где находится большое количество продуктов, заготовленных для "Роберта" и его свиты, а также литература и возможно - документы. Этот схрон расположен в нескольких километрах от обнаруженного.

Намечаем дальнейшие мероприятия по разгрому всего краевого провода и подчиненной ему сотни, а также по розыску "Шелеста" и других членов центрального провода ОУН.

Секретарь Станиславского Обкома КП/б/У

М. СЛОНЬ

Отпечат. 2 экз.

Марко Боєслав

ЗМІСТЬ СЛОВА НА МОГИЛІ СЛ. П. ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИКА - РОБЕРТА

(у річницю геройської смерти).

В понурий осінній день 31 жовтня 1946 року* жорстокий, єхидний окупант вирвав Тебе з-поміж нас, дорогий друже Ярославе. Своєю підлою, добре випробуваною зброєю - зрадою і підступом, руками гидкого юди енкаведівський деспот осягнув свою ціль - змочив забруднені свої хижацькі кігті в Твоїй гарячій крові, крицевий революціонере-герою. Ти гордо плюнув катові у вічі, а останні слова - "За тебе, свята Україно!" - запечатали твої золотомовні вуста навіки.

Шаліли з радости сталінські опричники. Цілих три роки не могли вони зажмурити очей, бо щохвилини ввижалася їм Твоя грізна, чесна постать. На саму лише згадку - Роберт - тряслася на них шкура. Та й самі енкаведівські горлорізи говорили, що навіть у найтяжчі хвилини Ти кидав громами у Кремль, у найбільш критичні дні Ти вмів потрясати сумлінням зневірених слабодухів. Ти революціонер з крови та кости. Твої бистрі очі горіли все палким вогнем революції. Твоє залізне серце бризкало громами народного повстання. Твоя лицарська дума не знала хитань. Владарний дух української нації запалив Твоє єство провідницькою іскрою. Як повітовий провідник Калущини чи як окружний провідник Коломийщини, чи як обласний провідник Станіславівщини, чи, вкінці, як крайовий провідник Карпатського краю, Ти виказав небуденні провідницькі здібності. Дрібні справи ніколи не здержували Тебе на шляху до великих чинів. Твоя бистра думка швидко розв'язувала найбільш заплутані справи. Навіть тяжка хвороба легенів* не могла відірвати Тебе від праці...

Ціле Твоє єство було наелектризоване снагою геройських буднів. Зневіра і сумніви, рабський страх і кволі нарікання сконали у Твоїй думі, як Ти маленьким кучерявим хлопчиком бігав по пахучих левадах рідної Бережниці. Твоє серце загорілося святою любов'ю до України ще тоді, як Ти прибігав до сусіднього села до провідника Степана Бендери і вслуховувався в його запальні слова. Своїм вогнем героїзму запалив Ти душі лицаря Різуна-Грегота, курінних - Гамалії, Прута, Благого, Іскри, сотенних - Шума, Вовка, Причепи та тисячі інших борців УПА. Своїм твердим, як сталь, наказом Ти післав на жорстокий бій за Україну грізні чорноліські та карпатські курені, бо Ти вірив, що кров'ю і залізом пишеться волі закон .

Тож знав лукавий кат, з ким має діло. Навіть Твоє мертве тіло лякало його . Він украв його підло, щоби сліду по Тобі не стало. Та забув звироднілий злочинець, що живуть між нами Твої безсмертні діла .

О, заплатиш ти дорого, кремлівський опирю, за святу кров його! Його очі горять вогнем національного чину наших змагань.

Його серце стукоче грмами гніву в наших серцях. Його кров гомонить весняною повінню в нашій крові.