Выбрать главу

Цього таки дня

Я прийшла сюди сама. Бо мені дуже сумно. Для мене не було жодного листа. Сподіваюся, що із Джонатаном нічого не трапилося. Годинник щойно вибив дев’яту. Я бачу вогні, розкидані по всьому місту. Іноді у низці будинків на вулицях, іноді окремо. Їх видно аж до Еска, а за поворотом долини вони згасають. Ліворуч від мене панораму перекриває чорна смуга даху старовинного будинку поруч з абатством. Позаду мене у полях чути, як бекають вівці та ягнята, а внизу на дорозі стукають по бруківці копита віслюка. На пристані оркестр музичить якийсь пронизливий вальс. Він завжди грає в цей час. Далі уздовж набережної, на прилеглій вулиці, Армія Порятунку влаштувала мітинг. Але ані оркестр, ані Армія Порятунку не чують одне одного, а я чую і бачу і тих, і тих. Я питаю себе, де ж зараз Джонатан і чи думає він про мене. Як же мені хочеться, щоб він був поруч!

Щоденник доктора Сьюарда

5 червня

Перебіг хвороби Ренфілда стає то цікавішим, що більше я розумію його. Він має певні риси, надто розвинені: егоїзм, потайливість і цілеспрямованість.

Я хотів би зрозуміти рушійний мотив останньої. Здається, він має власну внутрішню установку, але що це за установка, я й справді не знаю. Натомість гарна риса — любов до тварин, хоча насправді він так дивно її проявляє, що іноді мені здається, він просто ненормально жорстокий із ними. У нього досить дивні улюбленці.

На теперішній час його найулюбленіше заняття — ловити мух. Зараз у нього їх така кількість, що мені довелося посварити його. На мій подив, він не розлютився, як я очікував, а сприйняв мої слова зі щирою серйозністю. Він на мить замислився, а потім сказав:

— Ви можете дати мені три дні? Я їх приберу звідси.

Я, звісно, сказав, що дам. Я хочу поспостерігати за ним.

18 червня

Тепер Ренфілд спрямував свій розум на павуків і тримає кілька дуже великих екземплярів у коробці. Він годує їх мухами, кількість яких відчутно зменшується, хоча він використовує половину своєї їжі, щоб привабити якнайбільше мух з двору.

1 липня

Кількість його павуків збільшилась, як колись мух, і я сьогодні сказав йому, що він мусить позбутися їх, а він дуже засмутився через це. Тоді я сказав, що він може залишити собі кількох із них. Ренфілд із радістю погодився, і я дав йому такий самий термін.

Тепер він викликає в мене ще більшу відразу. Якось до нього в кімнату із дзижчанням залетіла жахлива жирна муха, набита якимось падлом, він схопив її, у захваті потримав кілька секунд двома пальцями, і перш ніж я отямився, кинув комаху до рота і з’їв.

Я насварив його, але він спокійно заперечив мені, що це було дуже смачно і корисно, бо вона була жива і передала своє життя йому. Це навело мене на думку, я маю відпрацювати рудиментарну теорію і простежити, як він позбуватиметься павуків.

Те, що він тримає в голові певну глибоку проблему, є очевидним, бо у нього є маленький записничок, у якому він завжди щось стисло занотовує. Цілі сторінки того записничка заповнені величезною кількістю чисел, в основному однозначних, які додаються, а потім їхні суми знову додаються, ніби він, неначе аудитор, підбиває якийсь рахунок.

8 липня

Хоч це й божевілля, але в ньому є послідовність,[6] і моя рудиментарна ідея підтверджується. Незабаром ця теорія цілком сформується у моїй голові, і тоді, теоріє підсвідомості, ти отримаєш сестру у вигляді теорії свідомості.

Кілька днів я провів зі своїми друзями, отже, зміг би відразу помітити якісь зміни, якби вони стались. Але все залишилось як завжди, окрім того, що він розлучився з частиною своїх домашніх улюбленців і завів нових.

Якимось чином він здолав спіймати горобця і вже майже приручив його. Його методи приручення прості, бо павуків уже поменшало. Однак ті, що залишилися, добре відгодовані, адже він і далі приносить їм мух, підманюючи членистоногих своєю їжею.

19 липня

Ми прогресуємо. У мого приятеля тепер ціла зграя горобців, його мухи і павуки майже знищені. Коли я зайшов до нього, він підбіг до мене і сказав, що хоче просити мене про велику послугу, про дуже, дуже, дуже велику послугу. Говорячи це, він скакав переді мною на задніх лапках, як собака.

Я запитав, про що йдеться, і він сказав із захватом у голосі:

вернуться

6

В. Шекспір, «Гамлет, принц датський», дія 2, сцена 2, укр. пер. Л. Гребінки.