До цього часу я ще не розгледів його долонь, бо вони лежали у нього на колінах і у світлі коминка здавалися білими і витонченими. Але побачивши їх зараз, близько від себе, я не міг не помітити, що вони м’ясисті, загрублі, з товстими пальцями. Це звучить дивно, але посеред долоні у нього росло волосся. Нігті на руках були довгі, тонкі й загострені на кінцях. Коли граф нахилився до мене і торкнувся мене рукою, я мимоволі здригнувся. Можливо, це через його смердюче дихання, але мене охопило відчуття відрази, якого я не зміг приховати.
Граф, вочевидь, помітив це, тому що миттю відсунувся від мене і з якоюсь похмурою посмішкою, яка говорила більше, ніж він хотів би, і враження від якої підсилювали випнуті зуби, він сів біля коминка. Деякий час ми обидва мовчали. У вікно я побачив перші проблиски світанку. Але прислухавшись, я почув, що десь унизу, у долині, виють вовки. У графа аж очі заблищали, і він сказав:
— Ви тільки послухайте цих дітей ночі! Яку музику вони грають!
Побачивши вираз мого обличчя, він докинув:
— Вам, мешканцю міста, не зрозуміти почуттів мисливця. — Потім він підвівся і сказав: — Ви, напевно, стомилися з дороги. Ваша спальня вже готова. Завтра прокидайтеся коли заманеться. До полудня мене не буде, отже гарненько виспіться. Приємних вам снів.
Люб’язно вклонившись, він розчинив переді мною двері у восьмикутну кімнату; я зайшов у свою спальню.
Отже, навколо мене повно всіляких дивовиж. Мене посідають сумніви. І я боюся. Я замислююся над такими дивними речами, що сам собі зізнатися не наважуюся. Борони мене, Боже, заради тих, кого я люблю.
7 травня
Прийшов ранок. Я насолоджувався відпочинком останні двадцять чотири години. Я проспав більшу частину дня і прокинувся сам. Коли я одягнувся і зайшов до кімнати, де ми вечеряли, я знайшов холодний сніданок на столі й каву, що грілася на вогні. На столі лежала цидулка, в якій було написано: «Мені потрібно виїхати на певний час. Не чекайте на мене. Д.». Я всівся і з апетитом поснідав. Закінчивши трапезу, я пошукав очима дзвіночок, аби дати знати прислузі, що вже закінчив, але не побачив нічого схожого на дзвіночок. Відсутність дзвіночка в такому домі мене неабияк здивувала, бо кожна річ навколо мене свідчила про багатство господаря. Столовий посуд був золотий, та ще й такої тонкої роботи, що, певно, коштував дуже дорого. Гардини і драпірування на стільцях і кушетках, балдахін над моїм ліжком, все це було із найдорожчої і найкрасивішої матерії. Мабуть, за ці речі запросили нечувану ціну, коли їх робили, і хоча всі вони були старовинні, вони чудово збереглися. Я бачив щось подібне до цього у Гемптонському палаці, але порівняно з графовим помешканням там було потерте дрантя, що його до того ж поїла міль. Але в жодній кімнаті я не побачив дзеркал. Дзеркала не було навіть на туалетному столику в моїй кімнаті, тож мені, щоб поголитися і розчесатися, довелося дістати маленьке дзеркальце із сумки. Я ще не бачив жодного слуги і не чув жодного звуку поблизу замка, крім виття вовків. Скінчивши трапезу (до речі, я не знаю, чи то був сніданок, чи обід, тому що було між п’ятою і шостою), я пошукав щось, що можна було б почитати, бо не хотів прогулюватися замком без дозволу графа. Але в кімнаті не знайшлося абсолютно нічого — ані книги, ані газети; я відчинив інші двері кімнати і побачив перед собою щось на кшталт бібліотеки. Я спробував був відчинити двері на протилежному боці кімнати, але вони виявилися замкненими.
На своє величезне задоволення я знайшов у бібліотеці величезну кількість книжок англійською мовою — цілі полиці, заповнені ними, а також купу журналів і газет, хоча серед них не було жодної більш-менш свіжої. Тут були книжки на всі смаки: з історії, географії, політики, політичної економіки, ботаніки, геології, права, все, що стосується Англії, англійського життя, звичаїв і традицій. Зустрічалися навіть такі книжки, як путівник по Лондону, «Червоний» і «Синій» довідники, альманах Вітакера, довідники сухопутних військ і військово-морського флоту, і, що мене особливо потішило, щорічний юридичний довідник.
Поки я роздивлявся книжки, двері розчинилися, й увійшов граф. Він тепло привітався зі мною, поцікавився, чи добре я відпочив уночі, й провадив: