Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять.
Ой нумо, хлопці, та по півкварти,
Та будемо пить.
А хто з нас, братці, буде сміяться,
Того будем бить.
Ой іде багач, о'й іде дукач,
Насміхається:
Ой за що, за що вража голота Напивається?
Ой один устав, за чуба достав,
Другий в шию б’є:
Ой не йди туди, превражий сину,
Де голота п’є!
Еге, іменно — не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на весілля, бо пом’яв би боки. Кудою ж це Петро пішов? Чи не зайшов він до Дмитра? Випив і забув, що удосвіта треба їхать в город. (Натикається на Семена.) О, чи не Петро?
С е м е н. Це ти, Ярино? Одведи мене в хату, бо в клуні холодно.
Бурлака. Семен! Чи тобі ж пить горілку? Гай-гай! Вже й не тямить, де він.
Семен. Та не бреши, не бреши, Ярино! Це ти мене лякаєш, перемінила голос... Ач, яка хитра, ну, не вража баба... (Сміється). Яка!.. Диви, ще й пустує. Веди мене у хату.
Бурлака (сміється). Бач, як розпатякався! Треба одвести до хати, бо надворі темно, ще хто-небудь наїде. (Підходить і підводить Семена). Ходім, ходім, овечко, додому!
Семен (цілує Панаса). Жінко моя, голубко, Ярино, спасибі, спасибі!
Бурлака. О мій баранчик дурненький! Ти б лучче воду пив, ніж горілку,— бач, як намок, насилу підніму. (Бере на руки, як дитину, і вцходить з ним.)
ЯВА V
Старшина, Сидір і два десятники крадуться з другого
боку.
Старшина (показує). Бачили, хлопці? Ходімо ж назирці за ним. Як тілько засне, то ми його тоді насядемо, зв’яжемо і в холодну відтарабанимо. Нехай там .посидить зв’язаний до ранку, а вранці ми йому хлосту дамо. Ходім!
Пішли. Яка хвиля — тиша, здалеку чуть знову — скрипка і бубон грають.
ЯВА VI
Олекса (крадеться). Скрізь тихо! Здається, нікого нема! Був дома і не застав дядька, пішов підводу шукать у город. От напасть! Утік з холодної, щоб хоч побачиться з Галею. Пішов би на весілля — страшно: чого доброго, там здибають, як кинуться шукать. Та вже скоро повинні дівчата йти з того боку, так я тут і побачу Галю. Ач, стара собака! Чого заманулось? Молодої дівчини, та ще найкращої! Думав, як бідна, то й поквапиться. Не в ті взувся! Ще... бог змилувався, хоч дядько Панас надійшли, то не дадуть пропасти, а то прямо хоч живий у землю лізь, та й годі. Сьогодня Петро в холодній розказував, що дядько завтра поїдуть до справника. Постривай, лисий, коли б мені тілько відбуть цю оказію, я тобі бебехи надсаджу, піймаю я тебе у дячихи! .
ЯВА VII
Дівчата (співають весільну пісню і переходять кон).
«На добраніч, подружино,
Бо вже ми йдемо,
Уже ж твоє дівовання Собі беремо».
«Ой беріте, подруженьки,
Та діліться,
Та за мое дівовання Не сваріться!»
Як дівчата переходять кон,'Олекса підбіга до Галі і.придержує її.
Галя. Хто це?
Олекса. Голубко моя, це я.
Галя. Ти, Олексо?* Тебе випустили? Ну, слава богу! Що, угамовався старшина?
Олекса. Де там тобі угамовався! Я втік, щоб з тобою побачиться та побалакать, бо завтра треба їхать у прийом.
Галя (обнімає його). Бідненький!
Олекса (обнявши Галю одною рукою). Ні, моя зоре! Я багатіший далеко від старшини, бо ти мене любиш!
Галя (тулиться до нього). Бач, який багач! А що ж я буду робить, як тебе приймуть у москалі?
Олекса. Дядько переказували через Петра, щоб не боявся. Старшина хоче підлогом віддать мене, щоб. тебе висватать. Я вільготний, кажуть.
Галя. А щоб він не діждав, щоб я піціла за нього заміж! Що собі в голову забрав! Аби ти мене не забув, а я буду і з москалів тебе дожидаться, орле мій!
Олекса. Моя лебідонько!
Цілуються.
Галя. Серце!
Мовчать.
Олекса. І чого їм треба, пекельним душам? Та нехай вони тямляться, тепер я щасливий. Я не вмію тобі сказать, як мені' гарно! А вимучився за ці два дні, що тебе не бачив, страх, здалось — год сидю. Тепер мов і біди ніякої не було.
Галя. А мені зараз і думки ніякі в голову не йдуть. Мовчала б отак цілу ніч! Так би й заснула!
Олекса. Ходім до вас на город, там посидимо.
Здалеку чуть голос Панаса: «Бодай тебе завійна взяла!»
Галя. Чуєш?
Прислухаються.
Голос Бурлаки: «Спалю, всю худобу поріжу!»
Олекса. Хтось б’ється чи в холодну когось ведуть, тікаймо!
Виходять. Голос Бурлаки: «Сонного зв’язав та й знущаєшся! Бодай вам руки покорчило! Луципір!» Голос старшини: «Ходім, ходім, голубчику,
у холодну!»
ЯВА VIII
Виводять Панаса зв’язаного.
Бурлака. Я тобі цього в вік вічний не подарую! Унукам закажеш! Не будеш же ти мене держать у холодній до смерті.
Старшина. Добре, добре! От як завтра дамо хлосту, то посмирніщаєш, о, посмирнішаєш!