31 ...Рубань і Степашки...— села на колишній Брацлавщині, тепер Рубань — у Немирівському районі, Степашки — у Гайсинському районі Вінницької області.
32Медведівка — село па Брацлавщині, тоді їх було принаймні два: одне тепер у Козятинському районі, друге — у Літииському районі Вінницької області.
ХАЗЯЇН Комедія в 4-х діях
Вперше надруковано у вид.: Тобілевич /. Хазяїн. Комедія в 4 діях. К., 1902.
Вперше виставлено 10 січня 1901 р. в Києві «Трупою М. Л. Кропивниць-кого під керуванням П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю М. К. Заньковецької».
Про задум п’єси С. В. Тобілевич зазначила таке: «Написавши чимало п’єс [...], Іван Карпович не переставав думати про земельне питання на селі, про нових багатіїв, що вже переросли і Михайла Окуня, і Гарасима Каліпку. Недалеко від нашого хутора, який Іван Карпович постійно відвідував, жили багаті аграрії Шевякови, батьки яких були з селян. Знав Іван Карпович і багато чув про магната й володаря неозорих с і снів та ланів Терсщепка, про якого ходило багато різних анекдотів, що мали цілком правдивим грунт під собою. Чоловік моєї сестри Юльки служив у одній з численних економій Терещенка. Порядки були в тих економіях, як у величезному аграрному хазяйстві. Щосуботи всі економи (а їх було багато) з’їздились на параду до головного управителя, який у свою чергу звітував перед ще вищим начальством, що перебувало в конторі терещенківських маєтків. Контора та містилась у м. Києві на Гімназичній вулиці (проти Володимирського собору). Побувавши в гостях у Юлії Бродецької, Іван Карпович мав нагоду бачити на свої власні очі, яким величезним китом став колишній селянин Терещенко. Це вже була широких масштабів експлуатація селянства, що втратило всяку надію коли-небудь звільнитись від матеріальної залежності від такого не «павука» вже, а величезної бездушної машини, хазяйського колеса. Усі безземельні потрапляли в йоголабета. Таких терещенків було чимало на бідолашній Україні. Всі їхні крутійства й комерційні махінації відомі були Іванові Карповичу. Знав він і про те, як добувались робочі руки, як використовувались усілякі нещастя народні — недорід, голод та різні пошесні хвороби. Це знання, розум і почуття справедливості примушували письменника думати й подовгу виношувати в своїй душі образ такого всежерущого кита, якому й простір океану почав уже здаватись занадто тісним. Зброя письменника — це його слово, перо! І от, нарешті, Іван Карпович наважився засісти, під час одного літнього відпочинку від сцени, за новий твір, який він назвав «Хазяїн» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 332—333), Ще далі С. В. Тобілевич уточнює дату початку роботи драматурга над комедією: «П’єсу «Хазяїн» Іван Карпович розпочав у квітні місяці 1900 року» (там же, с. 335).
Насправді ж робота над п’єсою почалась ще раніш: 23 лютого 1900 р. І. К. Тобілевич виїхав з Києва до Єлисаветграда, де поселився у родинному будинку на Знаменській вулиці, а незабаром перебрався на хутір Надія. Звідти 26 березня 1900 р. драматург повідомляє сина Назара: «Я пишу нову комедію «Хазяїн», але діло туго йде, часто голова болить. Одначе перший акт готовий, і я ним наче задовольняюсь. Хоч то раз у раз так зі мною буває: поки пишу, задовольняюсь, а напишу — недоволен» (Карпенко-Карий /. (Тобілевич /. К.) Твори, в 3-х т., т. З, с. 252). 4 червня 1900 р. робота над п’єсою була закінчена, про що свідчить дата на автографі, що зберігається в Державному музеї, театрального, музичного і кіномистецтва УРСР (№ 9331 с): «Хазяїн. Комедія в 4-х діях. Соч. И. Тобилевича (Карпенко-Карый). 4 июня
1900 г. Х[утор] Надежда». Приїхавши наприкінці червня до Полтави, де на початку липня 1900 р. після літньої перерви розпочалися виступи вже об’єднаної «Малоруської трупи Марка Лукича Кропивницького під урядом Миколи Карповича Садовського і Опанаса Карповича Саксаганського при участі Марії Костянтинівни Заньковецької», «Карий,— як свідчить П. К. Саксаганський,— привіз п’єсу «Хазяїн», ми прочитали й одіслали до цензури» (Саксаганський П. К. По шляху життя, с. 195).