«В Главное управление по делам печати, отделение драматической цензуры коллежского секретаря Ивана Карповича Тобилевича Прошение.
Представляя при этом в двух экземплярах рукопись пьесы «Житейське море» в 4 актах и одну 60 коп [еечную] гербовую марку, покорнейше прошу разрешить таковую к представлению на сцене и цензурованный экземпляр выслать мне в Полтаву, просветительское здание.
Коллежский секретарь Ив. Тобилевич.
14 августа 1904 г., Екатеринослав, Летний театр» (ІДДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1904, спр. 5, арк. 198).
У цензорському висновку, підписаному камергером М. Алферакі 22 листопада 1904 р., сказано: «Не находя в этой пьесе ничего предосудительного, считаю возможным разрешить ее к представлению на сцене» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1904, спр. 5, арк. 199—200).
Цензурований примірник рукопису комедії «Житейське море» зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луна-чарського за № 74257. На ньому штамп: «К представлению дозволено. С.-Петербург. 1904, 24 ноября. Цензор драматических сочинений». У Державному музеї театрального, музичного і кіномистецтва УРСР знаходиться автограф п’єси в трьох окремих зошитах (№ 9327—9329), з якого, очевидно, робився чистовий список для цензури.
Газета «Киевлянин» від 31 грудня 1904 р. повідомляє про одержання
І. К- Тобілевичем з цензури дозволу виставляти на сцені комедію «Житейське море». Прем’єра відбулася під час виступів трупи П. К. Саксаганського
і М. К. Садовського в Києві 8 січня 1905 р. Роль Івана Барильченка грав М. К. Садовський. Рецензент газети «Киевское слово» від 10 січня 1905 р., відзначив, що сам автор у ролі артиста Стьопочки Крамарюка «дал вполне законченный со всеми психологическими тонкостями тип театрального инвалида». Після переїзду трупи до Житомира I. К. Тобілевич у листі до полтавського видавця Г. I. Маркевича від 14 березня 1905 р. пише: «П’єса «Житейське море» в Києві мала поспіх. Вона йшла 9 раз при хороших зборах. Звичайно, що цю п’єсу не тільки Животков (маловідомий антрепренер однієї з українських труп.— Р. Я.), а навіть і середня трупа не може виконать з поспіхом, тоді як «Суєту» може грать і Животков... Для
«Житейського моря» треба трьох хороших акторів, а між ними, на роль
Івана — артиста-художника, такого, як Саксаганський. Іван Семенович Лєвицький, послухавши «Житейське море», сказав: «Ця п’єса глибше захоплює душу, ніж «Суєта», вона і вища далеко «Суєти» (Карпенко-Карий
(Тобілевич /. К.). Твори. В 3-х т., т. З, с. 270).
Тим часом, поки рукопис «Житейського моря» знаходився в цензурі для здобуття дозволу до вистави і поки готувалася прем’єра вистави, автор заслав до цензури на предмет дозволу до друку п’ятий том «Драм і комедій», до якого включив і «Житейське море». Здійснило це київське видавництво «Вік» 9 листопада 1904 р., про що повідомляє автор у листі до Г. І. Маркевича в Полтаву від 17 листопада 1904 р. (рукописний відділ ІЛ, № 2871 (1511).
Головне управління в справах преси доручає розглянути п’ятий том «Драм і комедій» Санкт-Петербурзькому цензурному комітетові, останній
14 січня 1905 р. надсилає доповідну записку, в якій викладає думку цензора Андріяшева про можливість дозволити том до друку (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 21, 1905 р., спр. б, арк. 7). У недатованому (але написаному до 7 березня 1905 р.) листі до Г. І. Маркевича І. К. Тобілевич повідомляє, що цензура дозволила п’ятий том «Драмі комедій» До друку (ІЛ, ф. 25, № 263). А в листі до того самого адресата від 14 березня 1905 р. з Житомира ще раз повторює, що «V том цензура дозволила» (Карпенко-Карий /. (Тобілевич /. К.) Твори. В 3-х т., т. З, с. 270).
Очевидно, критичні зауваження на адресу п’єси «Житейське море» спонукали автора до змін. У листі до Г. І. Маркевича від 22 квітня 1905 р.
з хутора Надія драматург пише: «Я трохи поправив кінець в «Житейськім морі»; якби можна поправить для друку, то- добре б було, та, мабуть, не можна...» (там же, с. 271). Очевидно, видавець п’ятого тому «Драм і комедій» зацікавився зміною фіналу и’єси, бо в одному з наступних листів — від 27 серпня 1907 р. драматург знову пише: «Для ознайомлення Вас з кінцем «Житейського моря» посилаю виписку, з якої Ви побачите різницю. Різниця невелика. Коли не молена перемінить в томі кінця, то не варто задля цього задержувать випуск в світ тому» (там же, с. 272).
Але зробити це без окремого дозволу цензури буЛо неможАпво. Текст варіанта фіналу, про який говорить автор, не зберігся.
Сценічна історія «Житейського моря» досить багата і в українському дожовтневому театрі 1905—1917 рр., і в радянському українському театрі. П’єса йшла в Київському театрі -М. Садовського (у 1907—1919 рр.);