ЯВА XI Мар’яна одна.
Мар’яна. Попалась добре я, не знаю, що й робить!.. Михайло справді липне до мене... А тим часом я боюся, щоб не довідався Данило... От напасть!.. Котрий же з двох?.. Данило любить, а Михайло, здається, хоче в тенета упіймати!.. Та не діждеш! Не на таку наскочив! Сватай, коли до вподоби!
ЯВА XII Входить Данило.
Данило (ще на порозі). О! Й Мар’яна тут;
Мар’яна. Чого ж ти так перелякався?
Данило. Зрадів, скажи скоріще.
Мар’яна. Якби так радісно тобі було бачить мене, то давно б забіг провідать! Мабуть, не в серці, а на язиці тілько радість.
Данило. А сама добра: попереду виходила до нашого млина щовечора, а тепер я підряд три дні просиджував там до півночі, а ти неначе відцуралася від мене. Свирид мені сказав, що ти з Михайлом, братом...
Мар’яна. Бреше він, клишоногий чорт: мати були слабі!
Данило. А мене острах взяв, і я подумав, що ти мене не любиш вже...
Мар’яна. Тебе я не люблю?.. Добре ти знаєш сам... Вже люде почали шептаться про мене, бо хтось бачив нас з тобою біля млина кілько раз і пустив поговір. Звісно, людям заздро: багатирський син і я! Що ж їм сказать?.. Любовниця! Бач, яке ім’я вже заслужила, а ти слухаєш дурного Свирида, думаєш та збираєшся, поки й пилипівка5 не настане!
Данило. Я перший раз це чую!.. Лукаві люде!.. Не сумуй же, моє серце! Бачить бог, як вірно я тебе люблю, й не цопустю, щоб злії язики потішалися над нами... Старостів пришлю... І в ту неділю — весілля безпременно!
Мар’яна (обніма його). Мій ти милий, мій коханий Данилочку! Ти думаєш, що я ці три дні за тобою не скучала? Скучала, господи! Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що? Аж плачу, що не бачу тебе, та й кажу собі нишком: нехай же жде, щоб вийшла! Хоч здурію від досади, а не піду... (Зі-тще.) Та й не видержала, бачиш, прийшла! (Обніма й цілує його.)
ЯВА XIII
Двері одчиня наймит. Палажка несе в одній руці мед, а в другій хліб.
Палажка. Еге! Як я бачу, то й меду вам не треба! Данило (держить Мар’яну за руку). Не треба!! Усі перекази — брехня! Увіривсь я, Палазю: Мар’яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпременно! Палажка. Нехай господь вам помагає.
Ма'р’яна (обніма її). Як весело нам буде, сестро, вмісті.
Завіса.
ДІЯ ДРУГА
Та сама хата.
ЯВА І
Михайлоінаймит.
Наймит. Єй-богу, я сам бачив і чув.
Михайло. Як же це було?
Н а й м и т. А так: Палажка пішли за медом, а вони остались удвох. А Палажка взяли мед в одну руку, а в другій хліб несли, та й позвали мене одчинить двері. Я одчинив, і бачив, і чув, що іменно цілувались Данило з Мар’яною, і у цю неділю весілля у нас буде.
Михайло. Виходить, погуляєм на весіллі. Ну, біжи ж до жида й скажи йому, що я жду його.
Наймит виходить.
ЯВА II
Михайло (сам). Що це зо мною робиться? Ніколи й не думав, щоб справді жениться на Мар’яні, а тепер так погано на душі, наче хто одняв у ме;не великий бариш. Та й не бісової пари тобі дівка, як піддурила мене! І ластиться, й губу копилить, як до кого забалакаю, наче справді закохана... Я, дурний, радію собі, що така красива дівка біля мене в’ється, і думкою вже налигав її без шлюбу, а вона тим часом догадалась: найшла дурніщого і вже скрутила! От зілля! Виходить, наскочила коса на камень! Ні, братіку, стривай! Мар’яна не для тебе! Такої жінки мені треба — вона поможе погнуздать усіх жидів, коли мене вже провела!..
ЯВА III Наймит входить.
Михайло. Чого ти хутко так вернувся? Мабуть, скажеш: нема жида, а сам, вражий син, і не ходив?
Наймит. Ну вже, господи! Ніколи нікому не вірите,— і не думаю обманювать. Жид іде сам сюди — вже на греблі, я його побачив та й вернувся.
Михайло. Ну, гаразд! Ти у мене права рукаї Слухай, Захарку, піди до Мар’яни й скажи їй на самоті, та не перебреши гляди: Михайло нові міцні тенета плетуть і сьогодня увечері тобі принесуть. Чуєш?
Наймит. Чую.
Михайло. Ну, скажи мені, як ти будеш говорить?
Наймит. Увечері... міцні... Михайло... стривайте...
Михайло. Дурень!
Наймит. Стривайте! Михайло нові міцні тенета плетуть і сьогодня увечері тобі принесуть...
Михайло. Так!.. Гляди ж не збреши, і щоб ніхто не знав про ці перекази! Як роздзвониш — вижену і грошей ні копійки не дам; а справиш діло — куплю гарну шапку й червоний пояс. Чув?
Наймит. Чув.
Михайло. Ну, гайда!
Наймит. Купіть на неділю шапку й пояс, щоб на весілля можна було надіть.
Михайло. Добре.