БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Іван Антонович КОЧЕРГА
1 8 8 1 —1 9 52
РАДЯНСЬКА УКРАЇНСЬКА.ЛІ ТЕРАТУРА
ІВАН КОЧЕРГА
тш
ДРАМАТИЧНІ
ТВОРИ
НАУКОВА ДУМКА 1989
ББК 84Ук7—6 К75
Представлены драматические произведения выдающегося украинского советского писателя Ивана Кочерги «Алмазный жернов», «Свадьба Свички», «Мастера времени», «Ярослав Мудрый» и др.
РЕДАКЦІЙНА
КОЛЕГІЯ
I. О. Дзеверін (голова)
О. Т. Гончар Ю. Е. Григор’єв (секретар)
B. Г. Дончик
М. Г. Жулинський (заступник голови)
П. А. Загребельний
C. Д. Зубков Є. П. Кирилюк О. В. Мишанич
Л. М. Новиченко Д. В. Павличко Ф. П. Погребенник В. М. Русанівський О. В. Шпильова М. Т. Яценко (заступник голови)
Упорядкування і примітки
В. С. БРЮХОВЕЦЬКОГО М. М. ОСТРИКА
Вступна стаття В: С. БРЮХОВЕЦЬКОГО
Редактор тому
О. В. ШПИЛЬОВА
Редакція художньої літератури
„ 4702590200-017 К-
( © Видавництво «Наукова думка», 1989
I5ВN 5-12-009284-5 Упорядкування, примітки, передмова.
Зміст «вічних Істин» у мистецтві відкривається лише на непроторених, не звіданих до того шляхах осягнення сенсу людського буття. Як пізнати владу любові й смерті, владу часу й простору, владу обов’язку й права? Скільки видатних талантів бралося відслонити (бодай для себе особисто) завісу цих завжди актуальних для людини питань! Та нові покоління митців щораз через сумніви й шукання, біль і прозрівання приходять до свого» особистісного художнього осмислення таких неоднозначних і суперечливих категорій. Треба мати неабияку творчу мужність, бути переконаним у проникливості свого погляду на світ, а крім того, відчувати внутрішню схильність до філософічності мислення у мистецтві, щоб знову й знову здійснювати нелегке сходження до пізнання сутностей, уже не раз багатьма поперед-пиками з’ясовуваних.
До таких митців і належить Іван Антонович Кочерга, один із фундаторів української радянської драматургії. Від перших п’єс, написаних російською мовою ще в дореволюційний час, до своїх найзначніших творів — «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Майстри часу»— він ішов складним шляхом пізнання сенсу буття, заглиблення в непрості істини епохи грандіозних зрушень у суспільному житті країни, в свідомості кожної людини. Його пошуки не завжди приносили беззастережний успіх, але коли митцеві вдавалося віднаходити нерв проблем, що хвилювали сучасників, література збагачувалася видатним твором. А це, в свою чергу, розширяло духовні обшири цілої культури, наповнюючи її зміст новими ідеями і формами.
Від романтизованого пошуку казки-мрії в плині не пізнаваного людиною часу він прийшов до усвідомлення й художнього осмислення проблеми влади людини над Часом і Простором,— до цього веде не просто споглядання, навіть заглиблено-проникливе, а активна перетворювальна дія, в якій і виявляється духовна спроможність людини. Від майже побожно захопленого схиляння перед світлими рисами Ьошо заріепз, перед її нібито іманентно сущою спрагою жити найчистішими почуттями й думками письменник, не розтративши віри у незмірний вплив на суспільство Поезії і Добра, а навпаки, ще більше утвердившись у ній, зрозумів і показав нерозривне переплетення їх із прозою буття, навіть із злом. А таке досягається тільки через болісні творчі шукання. їх напруження у світосприйнятті, світоосмисленні драматурга ніколи не згладжувалося до якогось середнього рівня. Навіть у своїх ранніх творах, позначених почасти відсторонено-абстрактним розмірковуванням над проблемою краси й гармонії життя, Іван Кочерга не вдовольнявся констатацією фіксованих ідей, а намагався вивірити їх рухом протилежної ідеї, ідеї неспокою, невдоволення буттям. Не випадково уже в його першій п’єсі з’являється таємничий, багато в чому й сьогодні неясний образ напівдуха Карфункеля, який потім не даватиме спокою письменнику Іце впродовж багатьох років. Через зіткнення таких різних начал у динаміці світової гармонії і нагромаджував свої художні ідеї митець. Зрілий Іван Кочерга цілком усвідомлював утопічність своїх ранніх поглядів на життя, що нібито може принести людині радість лише в тихій пристані відсторонення від «злоби дня» і соціальних пристрастей. Настільки переосмислити свої уявлення здатний лише мужній і мудрий талант.
При всій м’якості й. вразливості характеру Іван Кочерга був письменником твердої вдачі, непоступливо вірив у плідність власних творчих пошуків, і якщо міняв погляди, то не під впливом кон’юнктурних коливань терезів часу, а внаслідок глибоких і часто тривожних роздумів над суттю проблем, які ставила непроста доба пореволюційних десятиліть. А це була епоха рецо,-люційного перетворення світу. Саме Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила драматургові перспективи справді творчого, а не умоглядного осягнення тих «вічних істин», які молодому Іванові Кочерзі вважалися мало не абстрактно застиглими й універсальними. Революція, бурею ввірвавшись у сталий і визначений світ роздумів і уподобань тридцятишестилітнього провінційного літератора, спонукала до перегляду багатьох мистецьких і світоглядних постулатів.