Безперечно, матеріал і для «кооперативних» п’єс, і для «Натури й культури» Іван Кочерга почерпнув із узагальнень свого досвіду роботи в роб-сельінспекції. А справу, подібну тій, що лягла в основу фабули «Марка в пеклі», інспектору Кочерзі доводилося розплутувати самому. Тож у новій п’єсі він відштовхується від реальності і «закручує» карколомний сюжет, звісно, відповідно трансформувавши, ущільнивши і драматизувавши події. Не так важко вгадати в п’єсі й відгомін народних переказів про Марка проклятого і безсмертного—широкі асоціації, які може викликати казковий герой, багато важать для драматурга. Він навіть свідомо дбає про зриму паралель: «Це була спроба осучаснення стародавньої української легенди про «Марка пекельного», з якої я взяв лише основний мотив «сошествія» героя в пекло» 11.
Уповноважений особвідділу армії Марко виїздить розплутувати справу із загадковим зникненням військових вантажів на залізничній станції «Плутанина». Марко майже розкриває злочини, здійснені групою сучасних злочинців, хапуг, але він захворює на тиф. У маренні герой п’єси переноситься до пекла, де сюрреалістично-викривлено ніби повторюються суто реальні, земні ситуації й події. Цей дотепний прийом драматурга відразу надав опуклості колізії — внаслідок асоціативних зв’язків з образом відомого народного героя. Очевидно, тут не обійшлося й без впливу популярних у 20-ті роки інсценізацій гоголівського «Вія», «Енеїди»
І. Котляревського, а також давнього захоплення творами німецьких романтиків.
Розкута умовність розвитку інтриги дозволила автору дошкульно висміяти пороки, що стояли на заваді утвердженню нового життя, нової свідомості. На станції «Чортів тупик» діють не тільки «колишні», дореволюційні грішники, а й цілком сучасні — особливо цікаві зіткнення різночасових цензорів, хуліганів, бесіда драматурга-фельдшера Спринцовки з чортом-драматургом Фанфаріелем і т. ін. Мабуть, у жодному з творів Івана Кочерги його талант сатирика не виявився так опукло, як у п’єсі «Марко в пеклі». У зав’язці «вічного» сюжету він зумів знайти актуальні акценти: здійснити соціальний аналіз (художніми засобами) причин багатьох народжуваних негативних явищ. Хіба не чуємо перегуку із сьогоднішніми нашими тривогами в сцені, коли чорти намагаються витягти з безодні власника чиновного портфеля? Натомість висувається плакат із написом: «Без доклада не входить». А як тільки розлютовані служителі пекла починають ширяти своїми тризубцями, перша табличка зникає і з’являється інша, не менш характерна: «Зверніться до секретаря»...
Зрештою, сюжет повертається так, що Марко зумів вирватися з пекла, а дівчина Маруся, що його покохала, виліковує його і викликає загін червоно-армійців, які й наводять лад на станції Плутанина. П’єса ця вкрай цікава й тим, як свої сталі естетичні уподобання та ідеї драматург одягає в цілком сучасні шати. Складна інтрига, фантастичні обставини дії, яскравість сатиричних фарб зумовили помітний успіх вистави у Харківському Червоно-заводському театрі (режисер В. Василько), але до самої п’єси рецензенти поставилися стримано, що боляче сприймав драматург. Шукаючи причину прохолодного сприйняття «Марка в пеклі», Іван Кочерга вирішує, що йому слід більше наблизитися до сучасності, і він робить рішучий, але явно невдалий крок до неї своїми «кооперативними» п’єсами, про слабкість яких і неорганічність їх для природи творчого обдарування драматурга вже йшла мова.