П’єси «Правда» і «Загибель егкадри» разом з наступним твором Корнійчука — народною драмою «Богдан Хмельницький» (1і938), в якій він оспівав волелюбний дух українського народу, що в союзі з братнім російським народом1 боронив свою незалежність і визначав свою державність, становлять нечисленний, але художньо вагомий доробок письменника в галузі історичної І ГерОЇКО'ревОЛЮЦІЙНОЇ тематики.
«Правда» була першим твором Корнійчука, виконаним на замовлення. Йому запропонували взяти участь у закритому конкурсі. Відтоді письменник звик орієнтуватися на офіційну ідеологічну, партійно-державну установку, що й живило раз за разом тематику ного сучасних п’єс. Не без такої орієнтації, власне, було створено й історичну драму «Богдан Хмельницький»,, коли постало питання про потребу нового тлумачення постаті знаменитого гетьмана України в противагу давнім оцінкам буржуазної історіографії. П’єса, а потім і однойменний фільм І. Савченка, крім прямої функції переоцінки діяльності Хмельницького, несли потужний художньо-емоційний заряд відтворення мужньої боротьби українського народу за своє національне визволення, були вчасним словом про його суспільну самосвідомість.
Сучасність і злободенність, політична актуальність притаманні усім, наступним творам драматурга, в яких він дедалі більше утверджувався як творець оригінальних, життєво переконливих народних характерів.
У цей час на повну силу розквітає його комедійний талант, його здатність гострим дотепним словом, в багатобарвному художньому образі висміяти недоліки, затаврувати зло. Власне, й попередні твори драматурга — при усій їх жанровій віддаленості від комедії, не обходились без таких художньо необхідних і життєво виправданих вкраплень гумору й сатири. Досить згадати колоритну пару кочегарів революції Фрегата і Палладу з їх уїдливим сарказмом щодо контрреволюційного офіцерства та матроською, галантністю — до Оксани; безпардонно підлого нахабного кар’єриста Аркадія та його тупоумну покровительку чинушу Бочкарьову; бездумного самозакоханого балакуна і позера Корейського, мудро лукавого дотепника запорозького дяка Гаврила з хрестом за пазухою і пістолем за поясом.
Засоби гумору і сатири, драматургічно виграшні прийоми полярного протиставлення персонажів, розвінчання негативних явищ «машиною логіки», за висловом Ю. Олеші, лишаються й надалі на озброєнні О. Корнійчука, коли він вдається до інших ситуацій, інших конфліктів, породжеиих у наш час, коли відсутні класові антагонізми, але існують і будуть існувати суперечності (і не лише комедійні, до яких звертався драматург, а й трагічні) реального поступу життя, яке завжди супроводжується боротьбою нового зі старим, відживаючим (як відомо, «некласові» антагонізми обернулися народові мільйонами невинних жертв часів сталінського режиму).
Гумористичною комедією Корнійчука «В степах України» (1940* друга редакція — 1963), відзначеною Державною премією, розпочинається новий жанрово-тематичний напрямок його творчості. У ній драматург,— як ми нині розуміємо, з явним випередженням життєвих обставин і зайвим оптимізмом,— показав боротьбу за комуністичну свідомість в конкретних умовах колгоспного села передвоєнних років,коли на порядку дня постало завдання економічного й організаційного зміцнення артілей. І якщо* в проблематиці п’єси він опинився в ролі поспішного ілюстратора відповідних партійних рішень, то в змалюванні художніх образів виявив усю багатобарвність свого комедійного таланту. В яскравих художніх образах драматург змальовує, як передові колгоспники, наділені почуттям господарської відповідальності і за землю, на якій вони живуть, і за людей, які мусять дивитися вперед, виступають проти пережитків власницької психології (за сталінськими настановами, тільки так на той час, та й довго ще по тому, як були створені колгоспи, розцінювалась робота в особистому присадибному господарстві).
Тенденцію перших втілював у комедії рішучий і непримиренний Саливон Часник — голова колгоспу «Смерть капіталізму», а другу — впертий, обме-жено-самовдоволений Кіндрат Галушка, голова колгоспу «Тихе життя», та деякі спекулянти, як агент по продажу колгоспних «лишків» Филимон Довгоносик, що звили затишне кубельце під прикриттям Галушки. Комедія приваблювала мільйони глядачів непідробною правдою повнокровних людських характерів, влучністю їх соціально-психологічної індивідуалізації. Щедрий
народний гумор* уміння поєднати серйозний задум з комедійною формою — найістотніші ознаки нового твору письменника. Гострий конфлікт, розгортаючись у різнопланових комедійних ситуаціях, виводив, дрібну, на перший погляд, комічну боротьбу самолюбства двох гонористих сусідів — двох голів колгоспів — у сферу злободенних ідеологічних проблем тогочасного життя.