Мічман. Єсть!
Адмірал. Сьогодні треба послати мічмана Кноріса до генерала Краснова 0 з моїм листом.
Командир флагмана. Єсть, пане адмірале!
Входять офіцери.
Адмірал. Усі зібрались?
Мічман. Так точно, окрім лейтенанта Корна з міноносця «Керчь».
Адмірал. Його попередили?
Мічман. Так точно.
Адмірал. Дивно... Прошу сісти. Варту біля будинку перевірили?
Мічман. Так точно, варта на місці.
Адмірал. Для вас усіх, панове офіцери, становище ясне.
1-й офіцер. Коли зараз не підіймемо парів і за кілька годин не вийдемо в море, то флот може залишитись в руках українського уряду — уряду Центральної ради.
2-й офіцер. Треба негайно підняти пари. Німецькі роз’їзди біля міста, вони можуть захопити берегову артилерію і вогнем закрити бухту.
3-й офіцер. Ну, а далі що? Іти в останній порт Чорного моря? В ім’я чого, в ім’я яких ідей?
4-й офіцер. Чекати, поки не приїдуть з Балтики матроси? Вони дадуть інструкції нашим, як влаштувати Варфоломіївську ніч7 для офіцерів. Прив’яжуть вам до ніг рейки, щоб добре свічками стояли на дні морському.
Адмірал. Що ж, коли цікавить кого така перспектива, я дозволю йому підняти пари. Прошу сказати, хто згоден сам іти в море. (Посміхнувся.) Я бачу, що ви добре розумієте ситуацію, тому наказ про вихід у море я скасував. Перед Росією я відповідаю за вас, за флот, а комісар зі своєю бандою може знищити спочатку нас, а потім і флот перед своєю загибеллю. Але флот ще буде потрібен великій Росії. Тому завтра ми піднімемо жовто-блакитний прапор, аж поки нам не допоможе генерал Краснов підняти Андріївський 8. Ясно вам, панове офіцери?
1-й офіцер. А коли міноносці самі підуть у море? Там комісар і його комітет. Вони можуть примусити нас вийти в море.
Адмірал. Коли спробують навести мінні апарати, ми розстріляємо їх з лінкора. Щоб дати нам бій, їм треба вийти з бухти, а я вже дав наказ закрити сітьовими бонами прохід із бухти. Мінне поле змінено. Вийти ніхто не зможе. Я прошу уважно вислухати текст радіограми від нас Центральній раді в Київ.
Входить лейтенант Корн.
Корн. Прошу пробачення за спізнення, пане адмірале, мене затримав комітет на міноносці.
Адмірал. Що на есмінцях, лейтенанте?
Корн. Готуються в море. Чекають на ваш наказ, пане адмірале.
Адмірал. Я дав наказ давно (пауза) закрити бухту сітьовими бонами.
Корн. Так, значить, в море ми не підемо? Що сталося, пане адмірале?
Адмірал. Ви спізнились, лейтенанте. Слухайте радіограму 9 від імені мого і вас усіх. Я зараз надішлю її в Київ.
(Читає.) «Київ. Центральній раді. Браття Київської Центральної ради! 20 квітня 1918 року Севастопольська фортеця і флот, що перебуває в Севастополі, підняли український жовто-блакитний прапор і чекають на ваш наказ. Привіт. Контр-адмірал Гранатов». Я сподіваюсь, що з текстом радіограми згодні всі?
Корн. Так в море не підемо?
Адмірал. Як бачите, лейтенанте.
Корн. Я бачу... зраду, пане адмірале!
Велика пауза.
Адмірал. Лейтенанте! Ви забули, що стоїте не в себе на міноносці перед бандою в морській формі, а передо мною — контр-адміралом Чорноморської ескадри. Ви забули, що ви парвеню серед офіцерів російського флоту. Для вас честь велика бути тут і брати участь в цій історичній нараді. Ви розучились тримати себе з гідністю морського офіцера. Струнко!
Усі схопились.
Корн. Пане адмірале! Я не забув, що серед вас я парвеню. Я ніколи не забуду, що волею війни і вашою волею інженер Корн чотири роки в крицевій тюрмі одержує від вас накази і чини. На жаль, не час, пане адмірале, і змоги я не маю подякувати вам... Гарматні снаряди вже рвуться у місті. Ви закрили бонами прохід, бухта клекоче, стогне від поранених фронтовиків, а ви замкнули на замок усіх, щоб ворог їх спокійно розстріляв. Це — не зрада, пане адмірале? Це — гірше зради! Нам треба негайно вийти в море.
Адмірал. А мені здається, лейтенанте, що вам треба негайно здати кортик і залишити нас.
Пауза.
Корн (довго дивиться на офіцерів, на адмірала, потім помалу відстебнув кортик, простяг адміралові). Візьміть, пане адмірале.
Мічман (витяг револьвер, підскочив, закричав). Провокатор! Ти хочеш продати нас...
Усі метнулись, оточили Корна.
Голоси офіцерів. Провокатор! Розстрілять!
Мічман. Під стіну ставай!.. Під стінку!..