31 «Славное море, священный Байка л...» — народна переробка пісні на слова Д. Давидова «Думи втікача на Байкалі».
«Інтернаціонал» — міжнародний пролетарський гімн, партійний гімн КПРС, а в 1917—1944 рр^*— Гімн СРСР. Автор тексту, написаного в 1871 p., французький робітник, член Паризької комуни, активний діяч революційного руху та І Інтернаціоналу поет Ежен Потьє. Музику створив 1888 р. французький робітник П’єр Дежейтер. Російською мовою виконується з 1902 р. у перекладі Аркадія Коца (1872—1943), українською— з 1919 у перекладі Миколи Вороного (1871 —1942).
В СТЕПАХ УКРАЇНИ Комедія на 3 дії
Вперше надрукована у вид.: Корнійчук О. В степах України.
К-, 1941; того ж року вийшло і російське видання п’єси (М., 1941). Написана 1940 р.
Задум тво^у визрівав протягом кількох років. Нові публікації, вміщені у другому томі п’ятитомного видання тсорів О. Корнійчука, дають змогу простежити, як окремі сюжетні лінії п’єси започатковувалися ще в попередніх творах письменника: тексті для масового героїчного видовища «Ідуть будьоннівці» (1935) та драмі «Еліта» (1938—1939), які за життя письменника не друкувалися. З першого взято тему приїзду Будьонного в село; з другого — актуальну проблему розвитку колгоспних ферм, запровадження податку з гектара, щоб зміцнити громадське тваринництво, окремі комедійні мотиви (діди-рибалки, імена персонажів Палажки й Параски;), і
На перших виборах до Верховної Ради СРСР (1937) Корнійчука було обрано депутатом від Звенигородського виборчого округу, 1938 р.— депутатом Верховної Ради УРСР. Нові масштаби і нові різносторонні обов’язки як громадського та державного діяча розширювали горизонти його художнього бачення, вносили нові теми в його творчість. Саме тоді на черзі дня постало завдання організаційно-економічного зміцнення колгоспів. Часто зустрічаючись у депутатських справах з виборцями, Корнійчук пильно придивлявся до життя колгоспників, радів зрослому добробуту й культурним запитам народу; соціальному розквіту оновленого села, ділився своїми враженнями і задумами написати про це п’єсу.
У статті С. Гальченка «Коли б швидше весна» вперше досліджуються архівні джерела, які проливають світло на історію народження твору, процес удосконалення тексту, роботу над образами. Перші короткі повідомлення про нову комедію з’являються у пресі ще 1938 р, Пілота «Комсомолець України» 12 травня 1938 р. вміщує «Розмову з драматургом», у якій він ділиться своїми планами поїхати до виборців, зібрмти матеріал про життя колгоспного села. «Сюжет для цієї п’єси уже розроблений» (ф. 435, № 371, арк. 4). Про це ж драматург пише і в «Литературной газете» ЗО травня 1938 p.: «Тепер я працюю над комедією із життя щасливого українського колгоспу, а після закінчення цієї сучасної п’єси знову буду продовжувати роботу над задуманою трилогією («Богдан Хмельницький».— Д. В.)» (ф. 435, № 370, арк. З—4).
Щоправда, робота над цим історичним полотном та його виставою п театрах України, в Московському Малому театрі та Тбіліському ім. Шота Руставелі, а згодом і над сценарієм до одноіменного фільму забирала багато часу. Та в 1940 р. письменник знову повертається до попередніх задумів. В газеті «Комсомольская правда» 3 березня в статті «Над чем работают советские писатели» він називає п’єсу «Еліта» — про передових людей села, а також про намір «взятися за комедію про наших чудових сучасників» (ф. 435, № 388).
В архівних фондах Корнійчука зберігаються рукописні та машинописні примірники п’єси, які дають можливість проаналізувати послідовну й наполегливу роботу над текстами, вочевидь побачити, як народжувався твір: тут — пошуки найбільш виразної назви комедії та імен персонажів, правки і вставки до окремих сторінок, інтермедія до першої дії, написана для Московського театру сатири, переклад на російську мову (ф. 435, № 43—53). Крім того, велику кількість архівних документів становлять матеріали післявоєнного періоду: це переклад
комедії на російську мову, здійснений 1955 р. Я. Бодуен, кілька примірників машинопису нової редакції п’єси 1963 р. з правками автора — українською та російською мовами (ф. 435, № 54—61).
Як свідчать рукописні джерела, комедія мала кілька варіантів назви: «Дружба і сварка Саливона Часника з Кіндратом Галушкою», «За що посварилися Саливон Часник з Кіндратом Галушкою»; голова колгоспу «Смерть капіталізму» Саливон Часник спочатку іменувався Макар Іванович Шило, а Филимон Довгоносик—Іван Іванович Черва-чок, Олег Червачок, був намір дати йому прізвище Чирік-Цвіркунов-ський. Так само варіювалася й назва другого колгоспу: «Квітуче